День закінчується, карнавал добігає кінця. Чому карнавал? Carna vale – прощавай м’ясо!  Звідси й наша назва – М’ясопуст! Кілька слів, щоб зберегти у пам’яті цей день.

Кілька слів не про хіротонію владики Андрія Хім’яка, нового єпископа- помічника Київської архиєпархії УГКЦ, котрого нині висвятили в Києві у Патріяршому соборі УГКЦ . Дякуємо Богові, що це сталось.

І не про піст. Хто був на Службі, сподіваюсь, почув і зрозумів: «…Страва не зближує нас до Бога: коли не їмо, не втрачаємо нічого, ані коли їмо, не набуваємо нічого.» (1 Кор. 8:8). Скажу про іншу страву.

Але спочатку – про сучасну контроверсійну ікону францисканського монаха Роберта Ленца  “Christ in the Margins”  - Христос на маргінесі, на узбіччі, на берегах. Іншими словами – збоку, сам по собі, а ми – самі по собі.

Ікона зображує Христа за колючим дротом. Однак, погляньмо на неї уважно - чіткість зникає, незрозуміло, хто за колючим дротом: Христос чи глядач? Хто страждає, а хто милосердиться? Хто на маргінесі?  Глядач, котрий виявляє милосердя до в’язня? Чи в’язень, котрий  на Страшному суді, перетворюється у джерело благословення і благодати?

Сьогодні неділя про Страшний суд. Він буде колись? Ні, він відбувається щонеділі, коли на Службі Божій у храмі здається, що святилище відділене від храму вірних колючим дротом. І на заклик священика «Зі страхом Божим і вірою приступіть!» хтось не відгукується, не приступає, стоїть на місці. Колючий дріт заважає? Чи фарисейська гординя, чи зарозумілість старшого брата? Чи смиренне митареве – хочу, прагну, але сьогодні ще не можу, не готовий, ще є перешкоди?

Сьогодні після Служби Божої попросив парохіян допомогти мені  не потрапити до козлів (пор. Мат. 25, 32-33, 41). Не хочу почути на Страшному суді питання: «Отче Сергію, чому мої вівці повертаються додому голодні та спраглі»? Дорогі мої дубово-користі друзі й подруги, допоможіть вашим душпастирям не стати козлами, не пропустіть Великодню сповідь і Причастя.