Шум ДК , ч. 4 - 2019

Зимові свята – це час, коли кожен з нас відчуває поряд Божу присутність.  Час, коли ми благословляємо новонародженого Ісуса, радіємо відпочинку, тішимось чудовою зимовою погодою. Це час , коли в наших станицях запалає святий вогонь з Віфлеєма, і кожен з нас мусить поділитися благодатним полум’ям з іншими, і обов’язково залишити невеличку іскру в своєму серці. Вона буде зігрівати нас, коли стане важко і стане дороговказом для тих, хто шукає правильний шлях.

Христос рождається, друзі! Нехай спасе вас Боже милосердя! Нехай не залишить вас Божа опіка і допомога!

Д-р Олександер Тисовський

ДУМКИ ПРО ОСОБУ І ДІЯЛЬНІСТЬ ПЛАСТУНА-СЕНЬЙОРА*

(продовження з ч.3)

Крім цієї незаперечної правди, розумна й досвідна людина зрозуміє теж і значення релігії і значення організованого викладу зв'язаних із тією правдою доручень і наказів людям пристосовувати своє життя до цієї правди, щоб не зазнати шкоди. Існування такої організації, що її ми звемо Церквою, є водночас доказом її потреби, її конечности для усвідомлення людям необхідности ладу саме на основі визнавання надлюдської правди. Практичним виконаним пляном того ладу є державне законодавство яке орудує примусом там, де бракує зрозуміння, де недостає моралі. Безперечно, як і кожна людська організація, так і Церква терпить від людської недосноналости. Не зважаючи на всі зусилля й намагання, люди, що репрезентують такі чи інші ідеали, не завжди є самі цими ідеалами. Не можна цих недоліків переносити з людей на правди, що їх вони проповідують. Тому пластун-сеньйор не може перейматися закидами, що їх вороги релігії ставлять проти тих окремих осіб, які, не розуміючи як слід глибини проповідуваних правд або не маючи доброго характеру, поводяться цілком незгідно з проповідуваною наукою.

Справа зовнішньої форми, обряду не повинна давати пластунові-сеньйорові, який розуміє правдиву суть релігії і правдиву ціль Церкви, приводу вміщуватися в обрядові суперечки й цим підсилювати розбрат серед власного народу і далі навіть і в рамцях Пласту. Пластовий світогляд признає вартість релігії і її право стояти на сторожі Божих правд і оформлювати їх для найширшого загалу людей, не рахуючися з різницями в інтелігенції й освіті.

Пластун-сеньйор розуміє, що при найбільшому навіть зусиллі людей, чесних та ідейних, оформлення правд, основаних на почуваннях і недоступних для наукової докладної аналізи, не може виходити однозначним у всьому світі. Не порушуючи суті правди, впливають на це оформлення різні фактори й різні умовини. У виявах почувань між людьми різних рас, різних народів, а то й суспільних верств є дуже великі різниці. Як і в цих виявах, так теж і в релігіях, ритуалах, обрядах, звичаях мусять бути різниці, що їх можна вирівнювати й узгіднювати, але яких не можна цілком затерти й усунути.

Пластун-сеньйор уважає безповоротно минулим час, коли релігійні й обрядові суперечки доводили до кривавих довготривалих воєн, в яких люди забували основно про Бога й Божі правди, а воювали за формальні ритуальні різниці, які дуже часто не мали жадного дійсного значення.

Пластун-сеньйор не може вертатися в темні часи середньовіччя і починати свій бій за форму, забуваючи про суттєву одноцілість свого народу. Пластун-сеньйор залишає кожному своєму землякові право визнавати Божі правди і славити Бога, згідно із своїм бажанням, але він намагається переконати безбожників, що їхня думка, підказана ворогом, є обрахована на зламання відпорности української нації і розбиття народу з допомогою ворожого насильства.

Накінець, цілком немаловажною справою є збереження роду й інституція родини. Дуже це важка річ погодити переможний статевий інстинкт з вимогами культури, яка насилу втискає людину в закони суспільного ладу, наче дикого коня у вуздечку й упряж. Вічна є боротьба розворушених інстинктом природних пристрастей з твердими путами заборон, встановлених товариським співжиттям між людьми. Без сумніву, це є насильство законів суспільного життя над життєдайними законами природи. Одиноким можливим компромісом у цій ділянці є правильна тривала р о д и н а, що забезпечує і право суспільності до ладу і право інстинкту до осягнення цілі, значить, збереження людського роду. Все інше, що є незгідне з поняттям правильної родини, порушує суспільний лад, понижує гідність людини, нищить фізично й морально людські одиниці, деґенерує і зводить на бездоріжжя людські покоління та підриває всі основи культури. Будучи свідомим цього всього, пластун-сеньйор повинен робити все, що веде й допомагає в заснуванні й збереженні родини в її правильному виді. Очевидно, існують тут великі труднощі до переборення, бо саме в родині є початок усіх тих труднощів, які виникають у співжитті людей між собою. Таке співжиття вимагає завжди вирозуміння, співпраці і взаємних поступок з думкою про спільне добро. Вся проблема в тому, щоб двоє людей, коли мова про подружжя, бачили у співжитті постійне зацікавлення собою і взаємну користь, без того, щоб відкликуватися до обов'язків. Вимога обов'язку переміняє добровільне співжиття у відношення шефа до підлеглого, з ненависним людині почуттям залежности, примусової праці, обмеження свободи і браку пошани до своєї особовости. Розуміється, що коли поганий добір зведе нашвидку двоє людей, з яких тільки одне як слід розуміє значення подружжя і родини, то співжиття таке може з користю продовжуватися тільки у випадку великого самовідречення другого партнера. Якщо цим другим партнером є пластун-сеньйор, то він повинен вважати всі труднощі, які виникають, за наслідок невідповідного вибору і навіть, скажім, карою за таку помилку. Водночас, цей пластун-сєньйор мусить намагатися дбати про все те, що потрібне для вдержання родини, щоб не могти зробити собі самому жадного закиду і щоб протилежною поведінкою не причинити Пластові неслави. Теоретично беручи, повинні б подружжя і родини, складені з членів Пласту, бути для інших прикладами. Найгіршу прислугу для свого народу роблять подружжя, які роз'єднуються в той час, коли вони обов'язані дати виховання і розвиток молодому поколінню. Такий розлад є злочином, і спричинником цього злочину не сміє бути пластун.

Личить, щоб пластові родини були справжніми клітинами народного організму, щоб втримували між собою тісні дружні взаємини. Відвідини, щоб просто зустрітися й поговорити, гостини, без виставних прийнять, але в щирому, веселому настрої, спільні проходи, спільне побування на концертах, театральних виставах і таких чи інших урочистостях із пізнішою розмовою про побачене чи почуте - все це придає поквапному і втомливому, не раз уже дуже бездумному життю глибшого культурного змісту. Такі взаємини спонукують цікавитися одних одними, радитися, взаємно собі допомагати і творити своєрідну національну спільноту, середовище, в якому б молоде покоління мало змогу отрястися з чужинецьких напливів і впливів, набратися рідного духа, ознайомитися з рідною традицією, поліпшувати свою рідну мову й довідуватися про діяльність своїх українських установ, організацій, видатних земляків і про їхні заслуги, і про багато-багато іншого. Все це підносило б в очах молоді вартість свого народу, скріплювало б любов і пошану до нього, збуджувало б національну гордість і посилювало б відпорність на матеріялізм перецивілізованого довкілля. Корисно, щоб таким чином приходило до зближення теж між молодими, очевидно, завжди згідно з культурними товариськими звичаями й традиціями власного народу. Це охоронило б молодь перед зіпсуттям і деморалізацією великоміських міжнародних середовищ.

Пластун-сеньйор повинен уміти й зуміти ввести в родинне життя і в міжродинні взаємини пластового духа і призвичаювати - непомітно та без насильного накидання - все своє довкілля дотримуватися вимог Пластового Закону і здійснювати їх, не зважаючи на важкі життьові умови, на всі труднощі, зберігаючи завжди традиційну культуру українського народу. Свідомі своїх задумів, настанов і цілей пластуни-сеньйори повинні б переводити це організовано у взаємному порозумінні та рахувати це своєю пластовою діяльністю, включаючися постійним зв'язком і своїм звітуванням у працю Пласту як Уладу, що охоплює своєю програмою цілість нашої національної культури.

Такі мої думки про особу і діяльність пластуна-сеньйора.

* Додаток до "Сеньйорської Ватри" ч.4/17.

ВЕЛИКЕ БАГАТТЯ ДУБОВОЇ КОРИ

Запалало воно 23 листопада 2019 року Божого в селищі Базар на Житомирщині, що стає вже доброю традицією. Кожен член Дубової Кори отримав вириті на шматку дубової кори час і місце Великого Багаття. На жаль, не всі змогли прибути, але причини відсутності трьох Дубочків поважні. Дубовокорі заслухали звіти з праці КВД, Муравля і всіх членів, затвердили видатки Дупла Дубової Кори, після абсолюторію обрали Верховіття та Суд, ухвалили напрямні праці на наступний рік.  Пріоритети – новацький табір «12 місяців» і Вишкільний сеніорський «ВиСоТа». Молодокорим Синиці, Діброві, Шервуд і Оптімалю надали ступінь Старої Кори. Під прапором ДК взяли участь в церемоніялах Акції «Базар 21-го», що традиційно проводить «Дубове Листя» і станиця Житомир.

Вітаємо нове Верховіття Дубової Кори:
Кора Вікового Дуба - Скок,
Муравель - Діброва,
Скрипуча Пила - Шервуд,
Довбня - Ластівка,
Гайовий Дубового Листя - Лемко.
Маємо багато нових завдань і викликів!
Дубе,кріпись!

ХРОНІКА НАШОГО ЖИТТЯ

29.09 – Скок відслужив Божественну літургію у Вишкільному пластовому центрі на мандрівці «4 пера. Вхід тільки для сеніорів».

10.10 - друг Гук на своїй сторінці  оприлюднює цікаві відеоматеріяли про військово-патріотичне виховання і просить не тільки опрацювати їх, але й активно використовувати у своїй виховній праці https://www.facebook.com/profile.php?id=100014071696364

14.10 – На свято Покрови Бук і Штрих разом з пластунами з Рогатина, Черче, Липівки вшанували День Захисника України, учасників Визвольних Змагань на Осовій Поляні - місцевості таборування сотні УПА " ОРЛИ".

14.10 – Синиця взяла участь у зустрічі з американською астронавткою українського походження, пластункою Гайдемарі Стефанишин-Пайпер.

22.10 – У свій 11-й День народження Ластівчин син Іван виступив з Національним академічним духовим оркестром України  і Академічною хоровою капелою Українського радіо.

22.10 - Трошки про ВиСоТу, і не тільки, у блозі Дубової Кори. http://dubova-kora.blogspot.com

25.10 – Станиця Кривий Ріг, стараннями Шервуд, Діброви і, трошки, Скока, вітала Тараса Компаніченка – друга Торбана, ВЛ.

26.10 – Вирвизуб знову помандрував «туди, де нас нема».

27.10 - Шервуд обрали станичною станиці Кривий Ріг.

 28.10 – Штрих надсилає Скоку і військо мед.

28.10 - КБ УПС надає Ластівці Третє Відзначення УПС – Грамоту Заслуги - за активну участь в організації та проведенні в якості інструктора 294 РОВ (впорядників 224), 301 РОВ (впорядників 229) на тлі зразкової пластової постави та постійної самовиховної праці.

01.11 – Ластівка бере участь у КУПО.

01.11 – Кубок Вітовського. У Рогатині Бук і Штрих взяли участь у святкуванні 101-ї річниці проголошення ЗУНР і військово-патріотичному вишколі Пласту" Стрілецька слава".

09.11  – Шервуд у Пластовому вишкільному центрі (м. Буча) розпочала підготовку по програмі ШОР для навчання і розвитку керівників осередків.

10.11  – Бук разом із інструментальним ансамблем Рогатинської гімназії імені Володимира Вели

кого взяв участь у концерті Народного артиста України Павла Дворського та його синів В'ячеслава і Павла у м. Рогатині.

15.11 – Діброва подвизалась на КВВ УПЮ ч. 182.

 16.11 - Скок з друзями-пластунами відслужив панахиду на могилах Василя Стуса, Юрія Логвина, Олекси Тихого.

22.12 - Бук-догори-корінням у конкурсі «Людина року 2019» переміг у номінації «Громадський діяч».

Редакція дякує всім, хто надіслав спогади про святкування Покрови, Акцію «Базар 21-го», КУПО. Зі сумом повідомляємо, що, на превеликий жаль, вони десь загубились по дорозі до нас. Ну, бодай у такий спосіб згадаємо, що в житті куреня були ще якісь події.

РОЗДУМИ ПРО ДВЗ

СКОБ!

Минулого літа на Всеукраїнському злеті скавтів «Чорне море» мав гутірку з виховниками. Аж тут на початку листопада пише мені наша Булавна, що дуже потребує тої гутірки на КУПО. Ну, занотував те, що пригадав. Перечитав і подумав –

а чом би й з вами не поділитись?

Винахідником двигуна внутрішнього згоряння часто називають німецького інженера Ніколауса Отто, який у 1862 році розпочав виробництво й продаж двотактних двигунів.

Чи це значить, що тільки німці мають право використовувати й удосконалювати ДВЗ? Ні!(перший патент на чотиритактний двигун внутрішнього згоряння отримав теж у 1862 році француз Альфонс Бо де Роша).

Те саме й про скавтінг. Винахідник скавтінгу – Бі-Пі. Але не тільки британці мають на нього право.

Перший автомобіль запатентував Карл Бенц у 1886 р.Б.

Чи це значить, що тільки німці мають право випускати автомобілі? Ні!

Те саме й про скавтінг. Скавтові організації є по цілому світі.

Чи японські автомобілі можуть продаватись тільки у Японії? Ні, продаються всюди.

Те саме про скавтінг. Одна організація (наприклад, Пласт або ФЕС) може бути представлена в багатьох країнах.

Чи автомобіль може бути тільки з бензиновим двигуном? Ні, є дизельні, електричні, гібриди, на сонячній енергії.

Те саме про скавтінг. Допускаю існування інших моделей організації.

Але!

Яке призначення автомобіля? Перевозити людей і вантажі.

Яке завдання скавтінгу? Нова людина з сильним характером, котра має важливе завдання: майбутня генерація у цьому нездоровому світі має бути здорова духом і тілом, і плекати вище розуміння чинної служби любові й обов’язку супроти Бога, Вітчизни та ближніх!

Порівнємо з двигуном. Для нього можна використовувати і бензин, і солярку, і електрику (розумій – різні модифікації скавтінгу, достосовані до національних, духовних, культурних звичаїв і потреб того чи іншого народу).

Але!

Якщо в бензиновий двигун залити солярку, автомобіль не поїде! Для мене Пласт – автомобіль з бензиновим двигуном. А кому подобається дизель, хай іде в інший автосалон.

Хтось скаже – є гібриди (зглядно – християни й мусульмани в одній організації)! Так є. Але є й інженерне рішення, як той гібрид функціонує, щоб машина виконувала своє завдання. Але принцип дії бензинового двигуна не міняється!

Ну, десь так. Радітиму вашим відгукам і думкам, пишіть.

Скок, КВД

РІЗДВЯНА СВІЧЕЧКА В КРИВОМУ РОЗІ

Зазвичай Різдвяні свята нагадують яскраву ялинкову мішуру – багато подарунків, веселих пригод, мандрів, зустрічей з рідними. За всіма цими клопотами встигаєш скучити за друзями-пластунами, цікавими сходинами і тою майже родинною атмосферою, що панує в Пласті. Ось чому так приємно нарешті зустрітись зі старими друзями – скуштувати смаколиків і разом поспівати чудових різдвяних пісень…

На жаль, світлини не передають тої теплоти і гостинності зустрічі. Але на них ви можете побачити наші щирі посмішки і гарячий вогонь різдвяних свічечок, які ми запалили в пам’ять тих, хто відійшли від нас і за всіх пластунів по цілому світу…

 Пахида на могилах Стуса, Литвина і Тихого

19 листопада 1989 р.Б. минула тридцята річниця перепоховання з Московії( Кучино, Пермська обл.) до України наших героїв Василя Стуса, ОлексиТихого, Юрія Литвина. Багато майбутніх пластунів брали участь в організації та проведенні перепоховання: Великий Кіт, (член делегації, котра їздила в Кучино), Торбан, Вус, Гетьман, Крук, Самітник, Божественний Вітер, Босий, Скок, Шипшина. Вперше у Києві по вулиці Володимирський навпроти КГБ друзі, котрі створять курінь «Вовча Ліга», підняли червоно-чорний прапор.

 16 листопада 2019 р.Б. київські пластуни відслужили панахиду біля могил героїв на Байковому цвинтарі. Так, того далекого листопада ми ще не склали пластової присяги. Але, подумалось мені, день перепоховання став для нас Вишколом Попередньої Пластової Підготовки, а тридцять років, що минули, свідчать, що з тим вишколом ми впорались.

ЗУСТРІЧ З ДРУГОМ ТОРБАНОМ (Т.КОМПАНІЧЕНКОМ)

В КРИВОМУ РОЗІ

Кажуть, що гарна пісня вартує набагато більше, ніж просто слова і, я думаю, це правда.  Те, чого не скажеш просто так, з легкістю виллється в пісню, яку зрозуміють і запам’ятають. Яка надихне інших на велич духа, працю і звершення.

26 жовтня в Кривий Ріг, в рамках програми PLAST TALKS, відбулась зустріч з народним артистом України, фронтменом гурту «Хорея козацька», пластуном, членом куреня Вовча ліга  Тарасом Компаніченком , другом Торбаном.

Це був дуже насичений день. Спершу – зустріч зі студентами історичного факультету Криворізького державного педагогічного університету, потім візит до професійного училища, спільні співи зі станичним новацтвом і, нарешті, творчий вечір у колі пластунів і друзів. 

Це був день співів. Вони лунали усюди. Тривожні, ліричні, а ще – козацькі, стрілецькі, повстанські пісні. Пісні, які надихають і дають сили рухатись далі…

Це був дуже короткий день. Ми нікуди не встигали. Тараса спершу ніяк не хотіли відпускати студенти-історики, просили заспівати ще одну пісню, потім ще одну, питали, як влаштована бандура.  Потім учні, яким ми зробили невеличку імпровізовану пластову ватру, прямо в залі вчили і співали разом з нами «Ніч вже йде..», потім директор годував нас смачним обідом, від якого ми не могли відмовитись.. Потім ми швидко летіли на зустріч із новаками.. А потім, після вечірнього виступу, ледь встигли на київський потяг.

Це був чудовий день.. День, коли зустрілись друзі, а в серцях дорослих і дітей запалали іскри… День, який мріємо повторити, щоб знову почути чудові пісні.  

 «Шум ДК – хроніка нашого життя» —  видання 1Ɛ куреня УПС «Дубова Кора».

Хроніка – письмовий документ, в якому нотуються, по можливості, всі моменти з життя куреня та його членів. Нагадаємо про головні її завдання:

1. Зафіксувати цілу історію (постання і працю) куреня на тлі життя цілого Пластового Уладу, а сеніорату зокрема.

2. Зберегти всі архіварні речі, що згодом будуть частиною історії великого ісходу нашого народу в часі 2-ої світової війни.

Щоби хроніка сповнила свої завдання, просимо дубовокористе братство виконувати наступні обов’язки:

  1. Засвоїти точки „Книги Законів та Звичаїв ДК”, де говориться про обов’язки і права членів куреня.

  2. Писати до Верховіття ДК звіти, листи (принайменше раз у три місяці), надсилати інформації зі свого побуту, життя, зі своєї праці, ділитися не тільки щастям, але також турботами, смутком, проблемами тощо.

  3. Висловлюватися щодо справ, порушених у хроніці.

  4. Відписувати на листи, відгукуватися на заклики, телефонні дзвінки та на інформації, не забувати, що ще живуть інші пластуни, котрі чекають вістки від вас.

  5. Тямити, що відстані не повинні віддалити нас одних від одних, що сильнішою над усе має залишитись дубовокориста дружба.

  6. Придержуватисьу пластовому та особистому житті всіх тих форм і звичаїв, що їх плекати зобов’язалися, коли вступали до куреня.

  7. Не забувати про те, що у Верховітті є Муравель, який має дупло завжди порожнє.

  8. Пам’ятати про те, що служба Дубовій Корі є службою Богові та Україні.

  9.Чекаємо на інформаційні та дискусійні матеріали про діяльність куреня, Уладу й Пласту в цілому.

Зладила: пл.сен.пр. Шервуд, ДК

В електронному форматі матеріали подаються на адресу: sherwoodnats@gmail.com

Кривий Ріг, року Божого 2020, місяця березня, дня 4