"ДУБОВА КОРА" 13 Курінь УЛАДУ ПЛАСТОВОГО СЕНІОРАТУ: Шум ДК ч. 3

Дубе, кріпись!

Дорогі дубовокористі друзі й подруги!

Таборове літо відлетіло у вирій. Дякую всім за жертовну й самовіддану працю.

За вікном хлюпає дощик і настрій відповідний: не сумний, не журливий – споминальний. Коли 30 років тому ми долучились до відродження в Україні Пласту – Організації української молоді для патріотичного, всебічного виховання і самовиховання, і в страшному сні не міг собі уявити, що колись прокинусь волонтером скаУтської організації. 7 точку Пластового закону не забув, але пояснити треба.

Спочатку згадаю одного виховника, котрий журився, що його гурток деградує, просив поради. Нове – це давно забуте старе. Надіслав йому «Основи скавтової методи» і отримав відповідь: «До старого потрібні сучасні інновації – інакше набридає та не цікаво. Покоління Z потребує сучасного». Ну, «інноваційний пластовий вузол» - оригінально звучить. І я, на додачу, пишу, що покоління Z потребує сучасного, а Україна потребує скавтів, котрі, для прикладу, знають піонірку і вміють піонірити як у книзі «Pionierka harcerska»: https://academica.edu.pl/reading/readSingle?cid=97175878&uid=89773007&fbclid=IwAR3lxNnaVlXYMAGaDmyrwHMF-H5VyqnirVCScsEqu0evrCl8slpXXNjP3Nk

Вихованці Чмоля вміли. Хоча не в піонірці справа. Вона – засіб, а не ціль. Тому повернімось до методи. Порівняю її з виделкою.

Ось виделка. Нею можна їсти (саме цією – торт). А можна вбити. Скавтова метода - це виделка. А як користуються нею – це вже інше питання. У Британії – щоб утверджувати, розбудовувати і захищати імперію. В Україні – щоб здобути Українську Самостійну Соборну Державу. Принаймні, колись було так. Методика одна. Цілі різні. УССД побудована? То може справа не в тому, що змінили назву організації, а в тому, що змінили азимут?

Моя, умовна, класифікація: скаВти – ті, хто продовжують шляхетну справу Бі-Пі, Чмоля, Дрота, Франка; скаУти – прагматичні хлопчики й дівчатка в скавтових, зглядно – пластових, одностроях, длякотрих організація – спосіб гарно відпочити у гарній компанії, взяти від Пласту максимум, а віддати – по можливості, та й це не обов’язково. А на "ідейних" і "свідомих" вони дивляться як на хворих людей або, щонайменше, з жалем. З адептом такого «пластування» перетнувся 15 років тому. За час, що минув, чи не побільшало їх?

Згодний, нині 2019 рік Божий, а не 1919. Згодний, інновації потрібні. Питання – для чого? Тому знову повернімось до, на жаль, трохи призабутого старого.

Цілі

На першому місці – вищі, а не дріб’язкові. Технічна сторона не може переважати моральну. Практичне пластування, лісова мудрість, таборування, добрий учинок, братерство – засоби, а не ціль. Ціль – характер з важливим завданням: майбутня генерація у цьому нездоровому світі має бути здорова духом і плекати вище розуміння чинної служби любові й обов’язку супроти Бога і ближніх.

Характер

Твориться, виховується і гартується на високих ідеалах, на самодовір’ї, почутті обов’язку, силі духа, на самопошані й пошані до інших.

Скавтовий етос – Приречення (присяга) і Закон.

Присягаємо своєю честю служити Богові, Батьківщині та ближнім. Присяга – добровільний і відповідальний чин. Чин людини, котра усвідомлює, що таке честь і гідність. Саме тому скавт викликає довір’я.

Обов’язок супроти Бога покладається на кожного скавта. Респектуємо кожне віровизнання, але той, хто заперечує існування Бога (вірить, що Бога нема) не може бути скавтом.

Вірність

Хто вірний Богові, не може не бути вірним Батьківщині. Від скавта очікують, що він служитиме їй найкращими силами.

Закон

Регляментує кодекс поведінки доброго громадянина: честь, вірність, услужливість, товариськість, лицарськість, послух, життєрадісність, господарність, чистота. Життя в гуртку, курені дає можливість плекати ці чесноти, а щоденний добрий вчинок допомагає виробити звичку думати про інших.

Це не я – це коротенький конспект думок Бі-Пі. Повний текст поширю на нашій сторінці у месенджері. Під оглядом повище написаного, пластун є синонімом слова скавт. З тим, хто поділяє ці погляди, мені по дорозі. А зі скаУтами – ні.

23 листопада 2019 р.Б. у Базарі запалає курінне Велике Багаття.

Дуже прошу, друзі, днесь, щоб зібрався курінь весь.

Буде трохи формальних речей: звіти, абсолюторій, вибори тощо. Але буде й інше:

Потиск руки, усмішка щира,

Понад усе – віра й довіра.

Хай до Базару лілейка веде.

Щиро скобую! Ваш КВД.

Року Божого 2019, місяця жовтня, дня 13, у Білгороді-Дністровському

Ось і закінчилось таборове літо, а значить, у кожного з нас з’явився час скрутити каремати, висушити намети і спальники, перекинути на комп'ютер фото і, звичайно ж, поринути в спогади про захоплюючи мандри, зустрічі з друзями і цікаві пригоди, які ми пережили цим літом…

Літо – пора цвітіння і розквіту, пора, коли на дубах з’являються перші, ще маленькі і зелені жолуді. В кожному з них, такому крихітному і крихкому, дрімає величезний могутній дуб. Але для того, щоб він виріс, жолудю мало дозріти на рідній гілці. Він мусить відірватись від батьківського дерева і відправитись у мандри, щоб на новому місці впасти в грунт і зігрітись життєдайним сонячним промінням, вгамувати спрагу освіжаючою дощовою водою і наповнитись силою рідної землі. Силою, яка перетворить маленький жолудь на красеня дуба, князя наших лісів.

Дай, Боже, Сили, що надихає на нові звершення, підіймає до нових висот і дає віру в правильність нашого Шляху.

Д-р Олександер Тисовський

ДУМКИ ПРО ОСОБУ І ДІЯЛЬНІСТЬ ПЛАСТУНА-СЕНЬЙОРА*

(продовження з ч.2)

Важко було мені знайти в усьому Пластовому Законі якусь ідейну основу або в пластових вимогах якусь умілість, що від неї треба б було звільнити пластуна-сеньйора з уваги на "дитячий" характер даної ідейної основи чи вмілости. Важко тому, бо всі пластові й ідейні та практичні вимоги придумані і встановлені не на те, щоб юнаків перероблювати на дітей, тільки на те, щоб з юнаків творити зрілих громадян. Тому теж не можна звільняти дорослих пластунів, зрілих громадян з посідання тих прикмет, що їх з трудом вироблено і закріплено в юнаків-пластунів. Цими прикметами повинен, а то й мусить визначатися пластун-сеньйор.

Кожна пластова проба, кожен пластовий іспит умілости, добре переведений і практично закріплений, є для пластуна-сеньйора великим життьовим досягненням. Тож пошану, а то й заздрість викликає кожна людина, що розуміється на багатьох речах, вміє багато речей сама собі зробити, чи направити, вміє сама собі зварити, коротко кажучи, людина, яка є самовистачальною в житті. Справа тільки в тому, що час і нагоду добувати всі ті знання й умілості має юнак у Пласті , а пластун-сеньйор цього часу ні такої нагоди з правила вже не має. Різниця отже не в "дитячому" зайнятті пластуна-юнака з одного боку і у великій "повазі” пластуна-сеньйора з другого боку, тільки в тому, чи хтось відповідно використав, чи може прогайнував пригожий на здобуття пластового знання чи вмілостей час.

Це ніякий сором і ні в чому воно не порушує авторитету пластуна-сеньйора, коли він виявляє бажання використати ще якийсь час чи нагоду, щоб піти хоч трохи вперед у добуванні пластового знання і вмілостей. Пластун-сеньйор повинен навіть, так сказати, "тихцем" намагатися доповнювати своє пластове знання, щоб - як тільки буде потреба чи можливість - могти стати прикладом, а то і зуміти показати пластунам-юнанам, між ними і своїм таки дітям, усю безперечну вартість пластування. Не тільки наша Батьківщина, не тільки наша нація, але й увесь світ шукає таких людей, що щось добре знають. Ні, Друзі Сеньйори, пластування це у своїй суті не дитяча забава. Опанувати добре всі вимоги пластування - це для пластуна-сеньйора ніякий сором, ніяке осмішування себе. Навпаки, це без порівняння поважніша й важливіша справа, як, наприклад, захоплення футбольними чи боксерськими змаганнями. Участь пластуна-сеньйора, активна участь його в живій діяльності Пласту - це цінніша прислуга народові, як підшукування собі якогось "гоббі".

Правда, ми, пластуни-сеньйори, інколи стомлені важкою, незвичною для нас фізичною працею для утримування і прохарчування родини і себе, пригнічує нас часто скучна одноманітність оточення й умовин, буває, придавлює нас журба, часом недуга наших рідних або своя. Поважне розуміння пластової ідеї і правильне ставлення до неї заповнює порожнечу в умі, що її залишає почування безрадности й безсилля у важкій життьовій боротьбі з непосильними труднощами. Пласт випростовує, так сказати, хребет, додає самопевности, віри в те, що, як і в кожній боротьбі, так і в житті про успіх і навіть про перемогу - не зважаючи на ввесь такий чи інший риск - рішає наша воля і витривалість. Пластова ідея бере до уваги труднощі й невдачі, що без них життя не можна собі уявити, але вона не дозволяє розуміти ці труднощі й невдачі, як якесь фатум, що одних переслідує, а інших ощаджує. Труднощі й невдачі не минають нікого, а думка, що є люди, яким життя само пособляє, є зайвим упередженням, яке викликає тільки почуття пригноблення. Завжди і всюди виграють, перемагають ті, що не переймаються невдачами, тільки вміють жити уявленими успіхами з дальших своїх плянів. Коли їм щось із них пощастить здійснити, то це наче якась оживлювальна іньєкція підбадьорює їх і додає їм самовпенення на довгий не раз час. Цим вони теж імпонують таким людям, що пасивно піддаються своїм журбам, які пригнічують і обезсилюють їх дорешти. Вже саме почування невдоволення пластуна-сеньйора підлягати хитанню при зустрічі з крикливою пропаґандою чужих і протилежних пластовій ідеї ідеологій. Пластун-сеньйор є пропаґатором пластової ідеології і тільки як такий він може допомагати непластовим чинникам здійснювати цілі, згідні з духом і настановами Пласту. Тільки так може брати в цьому участь і Пласт як цілість. З уваги на конечність зберігати основи й вимоги пластового світогляду, пластунові-сеньйорові не є безпечно оконечно заявлятися визнавцем такої чи іншої непластової ідеології, хоч би він навіть і симпатизував їй. Таке заявлення зобов'язує дуже часто признавати правильними потягнення, які суперечать Пластовому Законові і ведуть до порушень зобов'язань супроти Пласту і з цим у дальшому і до душевних конфліктів. Не треба спеціяльно підкреслювати, що при виконуванні громадських обов'язків /наприклад, голосування/ справою пластуна-сеньйора є допомагати до перемоги тій стороні, яка ближча пластовій ідеології.

У духовості пластуна-сеньйора не може бути місця на нерелігійність, безбожність навіть хоч би тільки у формі індеферентизму, то значить, байдужости. Не йдеться тут про якесь обмежування свободи думки, тільки про цілком тверезий погляд. Пластун-сеньйор не може замикати очей на незбагненні таємниці, що їх довгими десятиріччями відкривали й останніми роками просто "лявіною" відкривають природознавчі науки. Незбагнута велич і таємнича структура всесвіту вимагають від розумної людини якогось об'єктивного висновку. Не вистачить тут беззмістове "Не знаю!" або заспокійлива думка, що колись і тут наука все дослідить. Така віра у всесильність науки і пережитий самою наукою плиткий матеріялізм, є більше як наївна. Наука відкриває чудо за чудом, закон за законом, але їх ніяк не пояснює і не може сказати нічого, звідки і як вони виникли. Наївністю є вважати ультрамікроснопійний твір природи - людину за джерело й одинокий вияв мудрости у всесвіті. Одинокий безконкуренційний рекорд, що його людині можна признати, це - справжня глупота, якщо йдеться про безприкладну самопевність і зарозумілість недовченої і помилково зрозумілими вислідами науки засліпленої людини.

Правдиві люди науки люблять таємничість природи і пристрасно, так скажу, її реєструють, але ніяк не вірять у можливість дослідження істоти й джерела тієї таємничости. Про це повинен пластун-сеньйор знати і це усвідомлювати, щоб не показати себе неінтелігентною наївною людиною і нерозумно не дати себе зловити на пропаганду безбожности, яка обрахована на неуків або анальфабетів. Незаперечною є правда, що у всесвіті існує таємниця недоступна людському розумові, яка є безмежного подиву гідною, нематеріальною в традиційному розумінні істотою ладу. Того ладу, що йому всесвіт завдячує своє існування, частиною якого є напевно те, що в людини складається на поняття душі, а чого ні початку, ні кінця не знаємо, бо у всесвіті наші поняття часу і простору не мають ніякого пристосування, а дійсністю є безмежність і вічність. Коротко кажучи - безбожність це просто абсурд.

*(далі буде...)

Минуле літо для дубовокористих було сповнено особливого значення. Саме протягом цих трьох спекотних місяців ми не тільки побували, а й долучились до організації таборів трьох з чотирьох пластових уладів. Члени куреня «Дубова кора» були в проводі новацького табору «12 місяців», юнацького табору «Гарт Волі» і першого в історії Пласту сеніорського вишкільного табору «ВиСоТа». Сеніорські табори були й раніше. А от вишкільний ми спробували організувати й провести вперше.

СПОГАДИ ПРО ТАБІР «12 МІСЯЦІВ»

Свята супроводжують нас протягом усього року. Ми починаємо новий відлік від Різдва Христового і закінчуємо рік Андріївськими вечорницями і Св.Миколаєм. Але чи багато ми знаємо про ці свята? Чи святкуємо їх дома? Чи пам’ятаємо, як багато вони значили для наших предків?

Цього року у новацтва станиць Київ, Ірпінь, Кривий Ріг, Тернопіль і Калуш з’явилась чудова можливість за 12 днів пережити все річне коло свят. І не просто пережити, а ще й підготуватись до кожного з них.

У цей раз табір проходив на о. Хортиця – місці, де 300 років тому залишався останній оплот українського козацтва.

Ось що пише про табір «12 місяців» комендант, подруга Ластівка:

Новацький крайовий етнографічний табір «Дванадцять місяців -2019» – що за цим стоїть і що це означає для мене?

Ідея такого табору з’явилася у мене після проведення не одного табору на різні теми: і за відомими дитячими оповіданнями, і за власними оповіданнями та легендами. Хотілося чогось такого, що дозволить втілити і вірність Богові, і любов до України з її культурою і традиціями, і народну творчість з її багатогранністю…

Так, перший табір було проведено 2006 року. Чудовий, захоплюючий. Кожен день присвячений одному місяцю. Діти проживали за 12 повних днів (не враховуючи днів заїзду і роз’їзду) повний рік з його основними святами, традиціями, приготуванням основних обрядових страв та самими обрядодійствами.

Наступний табір 2008 року став продовженням і заглибленням в українську культуру. Він передбачав проживання лише половини року – літо й осінь. То ж на вивчення українських звичаїв і традицій одного місяця відводилося 2 дні, що дозволяло охопити більше свят, більше звичаїв, обрядів.

А потім прірва. Я відмовилася від проведення таборів. Ви спитаєте чому? Відповім.
До табору «Дванадцять місяці» я проводила табори з різними командами. Вони були класними. Ми роз’їжджалися, а наступного року був інший табір – інша команда. Але ідею «Дванадцяти місяців» підхопив мій курінь «Дубова кора», в якому тоді були лише Скок (о.Сергій Прудко), Журба (Володимир Скоробський), Вирвизуб (Ігор Потеряйко) і Ластівка (я). І ми робили його на одному диханні, діючи як один механізм: Ластівка – комендант і керманич програми, Журба – бунчужний та інтендант, Вирвизуб – лікар, Скок – духівник. Виховники, які приїздили з новаками активно долучалися, вони були тим річним колесом життя, яке проживали діти, але рушійною силою, яка обертала те колесо, були ми – команда дубовокористих.

Я планувала табір 2009 року, який мав охопити наступні півроку – зиму і весну… Але саме навесні 2009 з життя пішов Журба – людина, яка в пластовому житті була поруч зі мною з середини 90-х, яка була мені другом, побратимом, порадником, реалізатором та активатором моїх ідей. Коли його не стало я зневірилася в можливості провести мій табір без нього…
Наш курінь поповнився вже багатьма дубовокористими, але іншого Журби немає. Мої курінні побратими погодяться і не образяться за такі слова, бо вони теж так думають, я впевнена…
Не раз чула від Скока: «Ластівко, робімо табір», але я не могла…
Та ось минуло 10 довгих чи коротких років, і я наважилася. Наважилася зробити це, як колись давно, з новою командою, зібраною звідусюд, яка приїде зробити цей табір і роз’їдеться по домівках…

Так, я зробила це, з вами, друзі, бо у нас вийшла чудова команда. Ми зм

огли зробити цей табір так, щоб діти, проживши за цей короткий час цілий рік, краще пізнали українську культуру, зрозуміли звичаї та традиції українського народу, стали трохи ближче до Бога, а ще повезли додому не лише купу вражень і спогадів з табору, але й велику кількість виробів, виготовлених власними руками…

*************************************

ТАБІР «ГАРТ ВОЛІ»

З 1 по 12 липня 2019 р. в с.Кліщівна Рогатинського району проходив пластовий міжстаничний військово-патріотичний вишкільний табір «Гарт Волі».
Близько 75 таборовиків з усієї України приїхали, щоб отримати нові корисні навички і позитивні емоції.

Для пластунів з Кривого Рогу табір почався на один день швидше. Разом з пл.сен.дов. Яремою Зварчуком, ДК, головою Рогатинської районної організації СОУ Іваном Верешком та Василем Байдою вони відзначили у с.Княгиничі день народження Головного командира УПА Романа Шухевича. Директорка музею Романа Шухевича Ірина Горленко провела дітям цікаву екскурсію. Потім криворізькі пластуни помандрували в с.Пуків на місце, де знаходилась штаб-квартира Романа Шухевича у 1945-1946 роках, і підкорили вершину Чортової гори.

1 липня рогатинські пластуни зустрічали своїх друзів-пластунів з Сєвєродонецька Луганської області, Києва, Івано-Франківська та різних районів нашої області - Кут, Саджавки, Іваниківки, Березівки і Липівки. І повезли «шкільні» автобуси, а також Василь Байда наплічники, намети, каремати, казани, продукти, які купила Рогатинська міська рада, питну воду на місце таборування.

ДЕНЬ 1.
Приїхали… Зробили кухню… Розклали намети. Хлопці зробили дубовий хрест і закопали його на площі збірок. Під час відкриття табору парох с.Кліщівна духівник табору о.Марко Шпак освятив хрест і відслужив молебень. І знаєте, Бог оберігав нас протягом усього табору!!!
Незабутньою була ватра знайомств. Разом з іскрами до неба линули українські народні, патріотичні та пластові пісні. Втомлені, але задоволені, полягали спати. Перша ніч була тепла…

ДЕНЬ 2.
Щоб життя на таборі було зручнішим, учасники взялися в’язати столи на кухню, копали лятрини, робили душ. Також у цей день був провели змаг «Перше випробування», результати якого дали змогу перевірити пластові знання і навички таборовиків.
Увечері на вогниках учасники разом з виховниками обговорювали тему «Командна робота», співали пісень і ближче знайомилися один з одним.

ДЕНЬ 3.
Продовжувалися таборові роботи, проводилися гутірки з куховарення, впоряду, піонірки, виживання в природі… А в цей час наші друзі - вчителі гімназії Жирий Р.Я. і Бабій І.О. в лісі готували туристичну смугу перешкод. Під їхнім наглядом діти лазили, стрибали, бігали і долали різні перешкоди.

ДЕНЬ 4.
Цього дня були мандрівки. Гурткові. Кожен гурток мав свій маршрут, карту, компас. Повернулися на табір всі. Можливо, тому що зголодніли, але, швидше за все, - добре орієнтуються і вміють користуватися компасом).

ДЕНЬ 5.
П’ятий день на таборі був спортивним. Проводився великий волейбольний турнір! Команда-переможець отримала згущене молоко!!! Ближче до вечора почав падати дощ, який трохи заважав готуватися до ватри. Але нам у всьому помагав Бог!!! На небі з’явилася веселка. Веселі пісні та імпрези свідчили про хороший настрій пластунів.

ДЕНЬ 6.
Напевно, це був найбільш насичений день табору! Почався він з військової частини. На одній точці Байда Василь розповідав про будову зброї, вчив збирати і розбирати автомат, на іншій – ст.пл. Іван Зварчук показував тактику ведення бою. Ще однією точкою була перша медична допомога, де учасники за допомогою підручних матеріалів робили ноші, накладали шини на «переломи». Лікар табору Климців Віка розповіла дітям, як треба діяти в таких ситуаціях. Пл.уч. Савка Андрій розучував з учасниками гимн Українських Націоналістів. Але найбільше пластуни очікували на стрілецький змаг, який проводив пл.сен.пр. Роман Андрусяк. Не всім вдавалося влучати в ціль, але кожен запам’ятав правила поведінки зі зброєю і як правильно цілитися.
Після загальної гутірки «Правильне керування часом» (пл.сен.пр. Наталя Пилипів,Гр.), ми почали готуватися до купальської ватри. Дівчата плели вінки, хлопці робили Марену і Купайла.
О-о-о!!! То була надзвичайне дійство!!! Тішила велика кількість гостей! Були і колишні рогатинські пластуни, яких доля розвіяла від Франківська до Львова, і ті, хто не зміг бути на таборі з певних причин, і друзі Пласту. А які музИки бавили всіх!!! Не тільки таборові гітари, але і скрипка, і бубен, і баян, і сопілка!!! На цій ватрі ще й було жартівливе пластове весілля! Спалили Мареноньку, втопили Купайла… Дівчата пускали віночки і заглядали, який хлопець його впіймає, стрибали парами через вогонь... Тішить, що наші древні традиції підтримали діти зі Східної і Центральної України.

ДЕНЬ7.
День почався зі Служби Божої у церкві с.Кліщівна. Помолившись і отримавши благословення від о.Марка, ми вирушили на фестиваль «Чорна вишиванка», що проводився в с.Кулеби Тернопільської обл. Пластуни мали честь виступити на сцені фестивалю. Не завадила дощова погода послухати пісень Олександра Шевченка, познайомитися з бразильцем Рожеріо Мелло, який читав поезію Шевченка, поспілкуватися з організатором фестивалю Романом Лопушанським, поїсти смачного козацького куліша.
А на таборі чекав ще один сюрприз - вареники, якими почастували турботливі кліщівнянські чудо-жінки (близько 1000 (тисячі) вареників) і морозиво від місцевого підприємця!!!

ДЕНЬ 8.
День був насичений різними змагами. Завдяки відділу освіти, молоді та спорту Рогатинської РДА, відбулись військові змагання з лазертагу, які цікаво провели Ярослав і Михайло Третяки. В цей день провели інтелектуальні змаги, а також «Лисячий біг». Історична ватра патріотичними піснями завершила день.

ДЕНЬ 9.
Цей день юнацтву запам’ятається надовго (поки не заживуть мозолі на ногах)!!! Пластуни протягом цілого дня мандрували на Золоту поляну та Осову поляну. Ці місця пов’язані з історією визвольних змагань, повстанським рухом, вишколами «Пласту», «Тризубу» та «Правого сектору». Вся мандрівка супроводжувалася цікавими розповідями про героїв-повстанців, які розповів друг Ярема. Звичайно, не обійшлося в цей день і без таборових робіт, гутірок і вогників. Цікавою була загальна гутірка «Фінансова грамотність», яку провів ст.пл.скоб Назарій Климців.

ДЕНЬ 10.
Спортивні ігри, інтелектуальні змаги, таборовий опитник, здача точок пластової проби, написання есе «Враження про табір», виготовлення таборових плакатів, підведення підсумків, визначення першунів і написання посвідок. Табір відвідали директор Івано-Франківського обласного дитячо-юнацького пластового центру пл.сен.пр. Степан Корчинський, ЦМ та представник Окружної пластової ради пл.сен.дов. Василь Лукаш, ЦМ. з кіножурналістом, які подбали про включення відеоспогадів про наш табір у відеофільм про літні пластові табори у нашій області. Сумно було визнавати, що табір добігає до кінця… Пластовий капелан о.Богдан Рудницький відслужив молебень, ми подякували Богові за поміч і провели закриття… Прощальна ватра була зі сльозами, бо всі дуже подружилися і стали, як одна сім’я. Справді, на таборі з’єдналась уся Україна, разом були Схід і Захід!
Уночі на деяких юнаків чекав сюрприз - трьом зацікавленим пластунам пов’язали хусточки, а юначку-учасницю іменували розвідувачкою.

ДЕНЬ 11.
Хоч табір і був офіційно закритий, але наші пригоди продовжувалися!!! Частина учасників помандрували на гору Березовачку у Горгани, де відвідали «Бункер «Грома»», а інша частина - в м.Івано-Франківськ. І одні, й другі мали можливість торкнутися до історичного минулого України. Ночували в Рогатині. За дах над головою дякуємо Рогатинській гімназії імені Володимира Великого.

ДЕНЬ 12.
Після Служби Божої пластуни з Сєвєродонецька, Кривого Рогу і Рогатина взяли участь в історичній події нашого міста – відкритті пам’ятника Т.Г.Шевченку. Після екскурсій в музей «Опілля», церкву Святого Духа, пожежну частину учасники почали роз’їжджатися… Дякуємо всім виховникам, проводу, духівникам, інструкторам, водіям, спонсорам, добрим людям за цей табір!!! Рогатин, Івано-Франківськ, Київ, Сєвєродонецьк (Луганська обл.), Кривий Ріг, Кути, Березівка, Іваниківка, Саджавка, Липівка, - ми єдина і сильна країна!!! СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Р.S. ДЯКУЄМО:
- пл.сен.дов. Яремі Зварчуку, ДК за керівництво табором, пл.сен.пр. Наталі Пилипів,Гр за вміле ведення діловодства писаря, ст.пл.скобу Назарію Климціву за насичену пограму табору і справедливе точкування, ст.пл.прих.Олесю Дарміцю за висококваліфіковане виконання обов’язків бунчужного;
- ст.пл.Івану Зварчуку, ст.пл.вірл. Наталі Павликівській,Гр , пл.сен.пр.Нелі Ковальчук,Гр , ст.пл.прих. Марті Бабій, пл.сен. Віті Чернявській, Василині Чубатій за виховницьку діяльність на таборі;
- ст.пл.прих. Вікторії Климців , ст.пл. прих. Насті Бартків, ст.пл. скобу Роману Пилипіву, ст.пл.прих. Юрію Масному, пл.сен.дов. Богдану Стиславському, ДК за сумлінне виконання своїх обов’язків на таборі;
- другу Василю Байді за допомогу транспортному забезпеченні та, взагалі, допомогу на таборі;
- пл.розв. Марії Пилипів, пл.розв. Поліні Добрянській, пл.розв. Оксані Пилипів, пл.розв. Анастасії Новіцькій, пл.уч. Андрію Савці, які були підстаршиною табору;
- духівникам о.Марку Шпаку (с.Кліщівна), о.Богдану Рудницькому (с.Березівка) за їх молитву і духовну підтримку;
- пл.сен.пр. Роману Андрусяку, вчителям Рогатинської гімназії ім.Володимира Великого Жирию Р.Я., Бабію І.О. за проведені змаги, директору гімназії Доронюку І.В. за надане приміщення для ночівлі;
- відділу освіти, молоді і спорту Рогатинської РДА (Трачу В.І., Пришляк Н.В.) за фінансову допомогу і за сприяння у проведенні змагань і мандрівок;
-Рогатинській міській раді за забезпечення таборовиків продуктами харчування і питною водою;
-керівництву Рогатинського лісового господарства п.Ігорю Бечкалу, п.Зіновію Коліснику та його працівникам за сприяння і допомогу в матеріальному забезпеченні табору;
- найдобрішим у світі кліщівнянським людям за вареники, огірки, варення, мед, морозиво!!!
- медичним працівникам Рогатинської центральної районної лікарні та Рогатинського центру первинної медико-санітарної допомоги за надану медичну допомогу;
- керівництву та працівникам музею Опілля, Рогатинського РВ У ДСНС, Рогатинського відділення поліції за цікаві екскурсії і бесіди;
-Ярославу і Михайлу Третякам за цікаві військові змагання «Лазертаг»;
- всім, хто нас підтримував, допомагав, возив-завозив-вивозив, годував, цікавився, турбувався - ДЯКУЄМО!!!

*************************************

ТАБІР «ВИСОТА»

Що треба для того, щоб стати справжнім пластуном? Бажання, скажуть одні. Однострій і хустка, додадуть інші. Досвід практичного пластування згадають треті – і матимуть рацію. Саме табори і спілкування з друзями-пластунами складають родзинку Великої Гри. Зазвичай діти набувають цей досвід поступово, рік за роком, коли переходять із новацтва в юнацтво і старшопластунство, поступово опановують необхідні знання. А що робити тим, хто прийшов у Пласт пізніше, після 35 років? У віці, який Правильники організації визначають, як сеніорський? Відповідь на це питання проста і зрозуміла – звичайно ж, поїхати на справжній сеніорський табір і не тільки відчути чар пластування та спілкування з друзями, але й отримати такі необхідні для виховника знання. Таких таборів не буває, скажете ви. А от і ні – бувають, точніше, вже був і, впевнені, що будуть і надалі..

4 серпня 2019 року Божого на теренах гостинного Полісся, біля села Лугини Житомирської області, проведено апробаційний крайовий вишкільний сеніорський табір ВиСоТа. Чому саме така назва? Ну, по-перше, будь-який дорослий має прагнути досягнути певних перемог у боротьбі з власними лінощами і некомпетентністю, а також довести самому собі, що висоти, до яких ми прагнемо, можуть підкоритись нам, якщо докласти певних зусиль. Крім того, це слово походить від абревіатури назви ВСТ - В(ишкільний) С(еніорський) Т(абір) – ВиСоТа.

Разом з 9 дорослими пластунами, які наважились відчути на собі всі тяготи і принади таборового життя, табір складався з проводу та, звичайно ж, інструкторів, на яких покладалась важлива місія вишколити дорослих учнів.

Кожен день табору, а їх було цілих сім, починався доволі рано – вже о 6 ранку. Після свищика бунчужного учасники бігли на ранковий прорух, який складався з розминки і заняття, що їх провадив друг Антон з Української федерації самозахисту СРУБ (Система Раціонального Управління Безпекою). Не так-то просто, скажемо ми вам, не тільки заставити своє тіло рухатись у потрібному темпі, а ще й навчити його правильно падати, правильно вставати, правильно тримати удар і уходити від атаки. За цей, досить короткий, час учасники встигли опанувати не так вже й багато, але наполегливі заняття двічі на день дали результат – розуміти і управляти власним тілом стало набагато легше.

Під час проведення табору, за допомогою інструкторів, ми більше узнали про теорію і практику табірництва, піонірку, першу медичну допомогу, картографію, сигналізацію і військову справу. Крім того, не менше години кожного дня присвячували практичним заняттям з впоряду під орудою друга Арія (ДЛ).

Попри поважний вік, сеніори майже не мали часу на перепочинок. Руханка змінялась відкриттям, потім - практичні заняття і різні активні розваги, ввечері Ватра і нічний відпочинок. Але навіть після того, як свищик бунчужного сповіщав тиху ніч, розслаблятись було рано. Як справжні пластуни наші сеніори по черзі тримали стійку протягом усієї ночі. Важко, скажете ви? Можливо, але й цікаво. Коли ще дорослі люди, поважні керівники власних підприємств і активні громадські діячі, зможуть відчути себе пильними вартовими, від яких залежить безпека їх товаришів і збереження таборового майна?

Але було й дещо, що відрізняло ВиСоТу від звичайного пластового табору. Для того, щоб зберігати рішучість і витримку, поважні сеніори потребували особливої психологічної підтримки. Роль чародійних ліків від втоми виконувала справжня львівська кава, якої на таборі було багато. З неї, для бажаючих, ще до вставання починався кожен новий день, з її допомогою підтримували сили і підвищували увагу між гутірками, її, просто на вугіллі, робили під час затишних вечірніх вогників. Аромат кави змішувався з запахом смачних страв таборової кухні, димом багаття і свіжим лісовим вітерцем. Він дражнив, вгамовував голод і спрагу, і надавав силу, надихав на нові звершення.

Ви, певно, знаєте, що дорослі – ті ж самі діти, яким хочеться пригод і захоплюючих вражень. Серед розваг, якими бавились учасники, особливе враження справила канатна переправа через річку. Для того, щоб гідно здолати водну перешкоду учасникам знадобилось міцне взуття, гарна фізична підготовка та ударна доза авантюризму, адже наважитись подолати десяток метрів, розраховуючи тільки на силу власних рук, наважиться далеко не кожний.

Доповнювала чар пластування прекрасна природа Полісся. Розтаборились ми у мішаному лісі, де високі сосни сусідили з кремезними дубами та тендітними берізками. Зовсім поряд протікала срібляста річка Жерев, береги якої вкривав рясний килим латаття, а у воді водились справжні п’явки, які, як відомо, живуть тільки в бездоганно чистій воді. Дякуючи подрузі Архе, яка є професійним археологом, учасники дізнались, що близько 300 тисяч років тому на цьому місці вже таборували наші предки. Підтвердженням цього стали численні кремінці, оброблені руками людини, які знаходили в лісі. І хоча ті далекі таборовики навряд чи були учасниками скаутського руху, тішила думка, що місце, вибране для ВиСоТи , колись приваблювало справжніх знавців дикої природи.

Сім днів табору, які спочатку здавались нескінченними, промайнули дуже швидко. І, повертаючись додому, кожен сеніор віз зі собою тепло вечірніх Ватр, спокій і красу прадавнього лісу, і юнацький запал у серці, який допоможе йому здолати будь-яку життєву Висоту.

Пишу про те, яким саме був табір, і не можу не згадити тих, хто його вимріяв. Ідея проводити цей табір належить світлої пам’яті пл. сен. дов. Володимирові Скоробському, другу Журбі, (ДК). Саме він ще 2004 р.Б. говорив про необхідність створити для сеніорів свій Вишкільний Табір, особливо для тих, які прийшли до Пласту з громадянства. Вони, звичайно, мають свій життєвий досвід і знання, але не мають досвіду пластування. Для цього необхідно створити таборову атмосферу в колі однолітків, де сеніорів вишколюють сеніори. Він мріяв про табір, на якому учасники отримають мінімум практичних навичок двох юнацьких проб. Не тільки мріяв, але й, разом з командою однодумців, підготував його. На жаль, низка об’єктивних і суб’єктивних перешкод тоді стали на заваді. Але весь цей час члени куреня Дубова Кора мріяли втілити в життя ідеї друга Журби. Мріяли і робили для цього все можливе. І ось, нарешті, з Божою допомогою, мрії стали реальністю.

Будь яка ідея – це багато і в той же час мало, якщо вона не підкріплена роботою доброї команди. Перше, над чим почалась робота – виховна програма табору. Ми мріяли, щоб зайняття були не тільки корисні, а й цікаві, адже дорослих людей захопити набагато важче, ніж дітей. Ось чому робота над пляном тривала понад пів року. За коменданта зголосився пл.сен.пр. Андрій Колос, друг Лемко (ДК), у наплічнику якого 28 пластових років. Виховну програму розробив пл.сен.дов. Сергій Прудко, друг Скок (ДК), пластун з 30-річним стажем. Ось під проводом цих поважних і мудрих керманичей ми втілили табір в життя.

Підготовка табору – важлива, але не єдина складова, до якої долучився курінь Дубова Кора. Дякуючи пл.сен.пр. Олені Чорній (ДК), подрузі Синичці, учасники куштували смачні та поживні страви та опановували складку науку таборового куховарництва.

Пл.сен.пр. Віктор Репінський, друг Гук (ДК), котрий був інструктором з військової справи, кожного дня вносив азарт і драйв у таборове життя. Його гутірки були цікаві навіть визнаним пацифістам та тендітним панянкам, які після кількох занять вправно збирали та розбирали АКМ.

Пл.сен.пр. Наталя Сільтєєва, подруга Шервуд (ДК),виконувала обов’язки писаря.

Табір був би не таким цікавим і насиченим, якби не допомога друзів: пл.сен.пр. Ярослава Галяса, друга Крука (ВЛ), гутірки якого про практичне табірнице так захоплювали, що деякі учасники забували про обід, намагаючись дослухати цікаву розповідь або доробити справжній шелест. Пл.сен.пр. Дмитро Осипчук, друг Бобер (СМ) відкрив для міських мешканців таємниці азимуту і користування компасом, орієнтуванню без компаса, азимутального і лінійного ходу, та навчив читати і малювати карти. Пл.сен.прих. Павло Башинський відкривав нам піонерські премудрості та згуртував таборовиків у міцну і дружню команду.

Запрошуємо вас відвідати таборову сторінку, а наступного року розділити з нами радість таборувати на ВСТ.

https://www.facebook.com/Вишкільний-сеніорський-табір-ВиСоТа-275434000005030/

*************************************

Кажкть, що табір насправді такий, яким його бачать учасники. Почитайте трохи спогадів і вражень наших таборовиків і скажіть, чи получилось у нас все те, що ми мріяли втілити…

Подруга Архе

Для мене ПЛАСТовий захад закінчується тоді, коли випраний одностірій (а якщо його після заходу не треба прати, то тоді чого було їхати?) і на нього нашита відзначка. Всі, хто мене хоч трохи знають, то здогадуються, що нашити часто буває більшим випробуванням, ніж її заробити )). Так от, Орел з ВиСоТи вже на своєму місці. Відзначка - на однострої, а спогади і враження - зі мною! І я все ще вдячна, що мала змогу провести ці 7 днів в прекрасній компанії в прекрасному місці! Тетяна Асадова (Tanya Asadova), ми постійно відчували твою присутність, але прикро, що не змогли поспілкуватися вживу (шукаємо інших нагод?); Natalka Sherwood, без Тебе мені було б складно, чесно!!! Антон Ковальчук, НЕ МОЖНА на людях з арахнофобією демонструвати, як бігають павуки!!! Roman Morozov, музика додавала барв, це було суперкруто! Тепер я впевнена, що надія таки є!!! Olena Chorna, так смачно мені ще не скоро буде!!! Tania Stepanova, вибач за весь той бардак, що я розводила в наметі!!! Lilia Bilous, так швидко і гарно мені давно не заплітали косичку! Лемка в мене в друзях немає, але йому я теж вдячна за натхнення! Гук, теж дякую за підтримку, завдяки Тобі мені важко було лише перший раз натиснути на гачок, а далі - як по маслу!!! Всі-всі-всі, пропоную запланувати річницю і зустрітися десь через рік..

*************************************

Друг Роман Морозов

Багато хто бачив у моїй стрічці новин різні світлини мене в дивному береті та камуфляжі в лісі, питають, що то є

Пояснюю )

Це я брав участь у пластовому (Пласт - національна скаутська організація України) крайовому апробаційному Вишкільному сеніорському таборі "ВиСоТа" (смт. Лугини Житомирської обл.).
Улад Пластового Сеніорату (УПС) - інтегральна частина Пласту - створений для пластунів, старше 35 років. Члени УПС називаються "пластуни сеніори".

Вишкільний Табір для сеніорів важливий, особливо для таких як я, які прийшли до Пласту в дорослому віці, з громадянського суспільства. Табір, де сеніорів вишколюють сеніори, це принцип самовиховної методи Пласту. На цьому Вишкільному Таборі був поданий мінімум практичних навичок, які обіймають в собі три юнацькі етапи пластування. Таким чином пластуни сеніори мали змогу відчути атмосферу таборування, яку започаткував сл.п. скавтмайстер Іван Чмола на Соколі.

Дякую Проводу Табору та всім Інструкторам за час, знання, навички та атмосферу, протягом цього тижня!

ПРОВІД ТАБОРУ «ВИСОТА»
комендант – пластун сеніор прихильник друг Лемко, ДК, 1Ɛ-ий Курінь УПС “Дубова Кора”
керманич виховної програми – пластун сеніор довіри друг Скок, Prudko Serhij, ДК
бунчужний – старший пластун скоб друг Арій, Захар Маковський, ДЛ Курінь УСП "Дубове Листя"
писар – пл.сен.пр. подруга Шервуд, Natalka Sherwood, ДК
магазинер – пл.сен.пр. подруга Синиця, Olena Chorna, ДК

ВМІЛОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПЛАСТУВАННЯ
Вмілість «Впоряд». Інструктор - друг Арій, Захар Маковський, ДЛ.
Вмілість «Картографія». Інструктор - друг Бобер, Дмитро Осипчук.
Вмілість «Військова підготовка». Інструктор - друг Гук, Віктор Репінський, ДК.
Вмілість «Табірництво». Інструктор – друг Крук, ВЛ
Вмілість «Сиґналізація». Інструктор – друг Тризуб, Олександр Бондарчук, ДЛ.
Вмілість «Куховарення». Інструктор – подруга Синиця Olena Chorna, ДК
Вмілість «Піонірка». Інструктор – друг Фауст, Павло Башинський (Pavlo Bashynskyi)
Вмілість «Відповідальність». Інструктор – друг Фауст, Павло Башинський (Pavlo Bashynskyi)
Спортові Вмілості «Самозахист». Інструктор – друг Антон, СРУБ
Вмілості Першої Допомоги й Рятівництва

Далі планую бути виховником УПЮ ПЛАСТ Кривий Ріг (Улад Пластунів Юнаків, виховна спільнота пластової молоді). Якщо це читають юнаки (12-13 років), їх батьки (чи ви знаєте таких) – з вересня 2019 р. Б. запрошую приєднуватися до Юнацького гуртка для розвитку й користі.
СКОБ!

*************************************

Табори – це не едине, чим члени куреня займались протягом спекотних літніх місяців. Ось короткий перелік подій, що мали місце в житті дубовокористих..

Х Р О Н І К А Н А Ш О Г О Ж И Т Т Я

23 квітня – друг Вирвизуб узяв участь у Великодньому ярмарку станиці Ірпінь.

27 квітня – друг Бук разом із рогатинськими пластунами взяв участь ув акції "Кошик дивізійнику".

28 квітня – Липівський Пласт і друг Штрих щиро вітають усіх зі Світлим Христовим Воскресінням! Нехай це величне свято наповнить серце світлими почуттями надії та любови, дарує щастя і добро. Бажаємо Вам радості, здоров'я, добробуту і благополуччя.
Христос Воскрес! Воістину воскрес!

P.S. – інформація про веснянки та гаївки в станицях суворо засекречена, тому не можемо її тут оприлюднити.

29 квітня – в Обливаний понеділок надійшла черга другові Вирвизубу калатати в дзвони біля Собору Вишгоровської Богородиці у Вишгороді.

05 травня – оголошено Міжстаничний військово-історичний вишкільний Табір "Гарт Волі". Дякуємо друзям Букові й Штриху, котрі допомагатимуть гартувати волю.

17 – 19 травня –. Станиця Житомир святкувала Свято св.Юрія. У суботу, 18 травня, друг Лемко прибув на Свято з житомирськими новаками. Інші, здається, не святкували, бо КВД написати кілька слів зависло у повітрі…

20 травня – друг Вирвизуб активно долучився до пластового пікніка і ватри станиці Ірпінь.

23 травня – друг Бук Догори Корінням в історико-краєзнавчому музеї м. Перемишляни презентував книгу « Василь Івахів - військовий, політичний та громадський діяч».

23 -24 травня – КВДЧ № 148 Одесі. Комендант – подруга Діброва, інтендант – подруга Шервуд, інструктор – друг Скок.

25 травня – подруга Ластівка в День Київа на площі Лесі Українки проводила майстер-класи.

28 травня – п. Нестор Левицький, син св. п. друга Люльки, прогулювався Київом. А ми не знали. Прикро…

28 травня – друг Штрих надіслав Скокові у військо липківський мед. Смакота!

8 червня – друг Вирвизуб разом з ірпінськими пластунами вирушив слідами Великого Воїна у Великий Індіанський Змаг. Перед таборовим літом річ дуже хосенна!

22 – 23 червня – мандрівне КВДЧ. Діброва – комендант, Арій – бунчужний, Шервуд – інтендант.

1 - 12 липня - в с.Кліщівна Рогатинського району проходив пластовий міжстаничний військово-патріотичний вишкільний табір «Гарт Волі» під орудою друга Бука Догори Корінням.

6 липня – на таборі станиці Білгород «Чорне море» друг Скок на відкритті дня отримав з рук Булавної подруги Наталі Нагуляк нагороду – Орден Вічного Вогню в Сріблі та відслужив Божественну Літургію.

2 – 14 липня - Новацький крайовий етнографічний табір «Дванадцять місяців-2019». Комендант – Ластівка, братчики – Вирвизуб і Оптімаль, сестрички Шервуд і Діброва.

25 липня – друг Лемко взяв участь у Загальному Зборі станиці Житомир.

4 серпня – друзі Штрих і Бук Догори Корінням взяли участь у Патріаршій прощі у Крилосі.

3 -10 серпня – вишкільний крайовий апробаційний табір УПС «ВиСоТа». Ґенеральний лісничий (він же – комендант) – Лемко, Ґенеральний секретар ґенерального секретаріяту (він же - керманич виховної програми) – Скок, Шеф другого відділу ґенерального штабу табору (вона ж – писар) – Шервуд, Ґенеральний інтендант харчового корита (вона ж - начальник кухні) – Синиця, Ґенеральний зв’язковий для міжнародних справ і високий хорунжий табору (він же – інструктор) – Гук.

25 серпня - друг Бук Догори Корінням у Народному домі с. Пуків узяв участь у святковому концерті, присвяченому 28-ій річниці Незалежності України.

21 -22 вересня – Скок як військовий капелян брав участь в XI Всеукраїнському паломництві військових до Зарваниці.

29 вересня – Скок відслужив Божественну літургію у Вишкільному пластовому центрі на мандрівці «4 пера. Вхід тільки для сеніорів».

*************************************

Пишаємось, що члени куреня, крім справ, пов’язаних безпосередньо з розвитком організації, знаходять час поширювати інформацію про героїчні особистості рідного краю.

Рогатинський Пласт ініціював конференцію про Василя Івахіва, першого командира УПА, вихованця рогатинського Пласту, і випустив друком книгу за матеріалами конференції. Також провели презентації книги в Івано-Франківську 13.04.19 під час ДППП, у Рогатині, Перемишлянах і на Волині, де загинув герой. Цікавою була поїздка з пластунами на Волинь. Ми відвідали Берестечко, гостювали у станиці Рівне, ночували у "Волошках", побували у с. Бичаль, у Луцьку. Ось що пише Український інститут національної пам’яті про ще одну ініціятиву рогатинців:

Інститут національної пам’яті допомагатиме рогатинцям готувати видання про Майдан та війну

Голова Рогатинської районної пластової організації Ярема Зварчук виступив з ініціативою реалізації проекту «Рогатинщина. Майдан. Війна». Проект передбачає підготовку до видання свідчень учасників протестних акцій у Рогатинському районі Івано-Франківської області, що відбулися під час Революції Гідності, матеріалів про діяльність волонтерів, спогадів про загиблих під час бойових дій російсько-української війни, які пов’язані з Рогатинщиною. До участі у проекті долучилися місцеві вчителі історії, журналісти, громадські активісти.

Український інститут національної пам’яті має чималий досвід зі збирання усних свідчень про події Революції Гідності та сучасної російсько-української війни, а також видання на їх основі збірників спогадів. З квітня 2015 р. за координації Інституту у всіх регіонах відбувалося усноісторичне опитування учасників та свідків майданівських протестних акцій. Внаслідок цієї роботи вдалося зібрати 415 відео та аудіоінтерв’ю, копії яких передано на зберігання до Інституту. Загалом тематична колекція свідчень про Майдан нараховує 1250 записів. Переважно вони стосуються подій Революції у столиці та обласних центрах. Тож розширення цієї тематичної колекції матеріалами з таких міст, як Рогатин, є нагальним.

На думку координатора регіональних записів проекту Українського інституту національної пам’яті «Майдан: усна історія» Тетяни Привалко, сприяння Інституту рогатинській ініціативі може розглядатися як пілотний партнерський проект для розгортання подібних ініціатив в інших містах і селах України.

13-14 травня Тетяна Привалко взяла участь у методичному семінарі з реалізації проекту «Рогатинщина. Майдан. Війна». Він пройшов у стінах Рогатинської гімназії імені Володимира Великого та місцевому історико-краєзнавчому музеї «Опілля», де саме відкрилася виставка Інституту «Донбас: перепрочитання образу». Для загальної аудиторії Тетяна представила досвід оприлюднення спогадів про «незакінчене» минуле. А під час засідання робочої групи проекту було проведене заняття з методології збирання спогадів, пробне усноісторичне опитування (з Богданом Стиславським, мешканцем с. Липівка, та обговорення.

Учасники робочої групи проекту «Рогатинщина. Майдан. Війна» журналісти Зоряна Дзера-Януш та Ольга Вербяна, вчителі Галина Замкова та Надія Кислінська, директорка музею «Опілля» Ольга Блага розповіли про зібрані ними за п’ять років матеріали: інтерв’ю, світлини, повідомлення зі ЗМІ тощо. Загалом до робочої групи входить близько 10 осіб, які вже мають досвід співпраці, зокрема з підготовки видання про командира УПА «Василь Івахів – військовий, політичний та громадський діяч». У семінарі взяв участь Василь Байда, який активно долучався до протестних акцій Революції Гідності у столиці, а згодом пішов добровольцем на фронт. Він пише власні спогади, які також планують видавати.

Надалі за необхідності Тетяною Привалко буде здійснюватися дистанційна методично-консультативна допомога у реалізації проекту. Копії зібраних у Рогатині матеріалів планується передати до архіву Інституту.

*************************************

Проведення Крайового Вишколу дійсного членства (КВДЧ) – ще один напрямок, до якого активно долучаться члени куреня. Починаючи з квітня цього року члени куреня були в проводі і готували КВДЧ в Одесі і Херсоні. Та найбільш незвичайним було мандрівне КВДЧ в Кривому Розі.

МАНДРІВНЕ КВДЧ В КРИВОМУ РОЗІ

Дивовижна місцина – Криворіжжя - оповита безліччю легенд і казок. Остання фортеця козацтва. Кажуть, що отаман Сірко заповідав поховати його частинку тут, але хтозна чи виконали його волю. Тут, на Криворіжжі, в Веселих Тернах відпочивало військо Богдана Хмельницького, здобувши перемогу під Жовтими Водами і неподалік Веселих Тернів, в Балці Північній Червоній, відбувся наш мандрівний кваліфікаційний вишкіл. Ця місцина дивовижна своїм різноманіттям рослин, багато з яких занесені в Червону Книгу, і які ви не побачите в інших місцях України. Існує легенда, що 400 млн. років тому, в цьому місці впав метеорит і відтоді тут з’явились дивовижні рослини і корисні копалини.

З’їхалися гості з Одещини, Київщини та Львівщини.

З початком літа степ стає пекучим, але в Балці нас очікувала приємна прохолода під деревами і ми могли розповідати нашим друзям про Пласт, грати в різноманітні ігри, а ввечері зібрались на Ватру, де за співами, жартами, імпрезами кожен зміг відчути чар пластування.

Наступного дня небо затягло хмарами і задощило.

Друг Батюшка провів Службу Божу і завдяки спільній молитві дощ вщух, трохи розпогодилось і ми надалі мали змогу проходити наш вишкіл.

Було трохи сумно, коли мандрівка закінчилась, але ми знали, що обов’язково зустрінемось ще на пластових таборах і заходах.

*************************************

Літо добігає до кінця і після таборових розваг і відпочинку пластунів чекають сходини і зустрічі з друзями. Вересень – місяць, під час якого в більшості станиць проходить свято Відкриття Пластового Року.

Навряд чи можна словами передати емоції та піднесений настрій, який викликає це свято. Просто подивіться на світлини і повірте – ми готові …

СТАНИЦЯ КРИВИЙ РІГ

СТАНИЦЯ РОГАТИН

P.S. Друзі, сподіваємось, що й інші дубовокористі, хоч і не порадували нас світлинам, але долучились до ВПР в своїх станицях.

1Ɛ курінь УПС «Дубова Кора» висловлює щире співчуття родині юнака Андрія Федчишина і молиться за упокій його душі.

*************************************

«Шум ДК – хроніка нашого життя» — видання 1Ɛ куреня УПС «Дубова Кора».

Хроніка – письмовий документ, в якому нотуються, по можливості, всі моменти з життя куреня та його членів. Нагадаємо про головні її завдання:

1. Зафіксувати цілу історію (постання і працю) куреня на тлі життя цілого Пластового Уладу, а сеніорату зокрема.

2. Зберегти всі архіварні речі, що згодом будуть частиною історії великого ісходу нашого народу в часі 2-ої світової війни.

Щоби хроніка сповнила свої завдання, просимо дубовокористе братство виконувати наступні обов’язки:

1. Засвоїти точки „Книги Законів та Звичаїв ДК”, де говориться про обов’язки і права членів куреня.

2. Писати до Верховіття ДК звіти, листи (принайменше раз у три місяці), надсилати інформації зі свого побуту, життя, зі своєї праці, ділитися не тільки щастям, але також турботами, смутком, проблемами тощо.

3. Висловлюватися щодо справ, порушених у хроніці.

4. Відписувати на листи, відгукуватися на заклики, телефонні дзвінки та на інформації, не забувати, що ще живуть інші пластуни, котрі чекають вістки від вас.

5. Тямити, що відстані не повинні віддалити нас одних від одних, що сильнішою над усе має залишитись дубовокориста дружба.

6. Придержуватисьу пластовому та особистому житті всіх тих форм і звичаїв, що їх плекати зобов’язалися, коли вступали до куреня.

7. Не забувати про те, що у Верховітті є Муравель, який має дупло завжди порожнє.

8. Пам’ятати про те, що служба Дубовій Корі є службою Богові та Україні.

У ювілейному тридцятому році нашуміли на тридцять сторінок. Дай, Боже, сили шуміти й далі.

Зладила: пл.сен.пр. Шервуд, ДК

В електронному форматі матеріали подаються на адресу: sherwoodnats@gmail.com

Кривий Ріг, року Божого 2019, місяця жовтня, дня 10