16 липня 2007 р.

Роздуми про майбутнє Пласту В.Скоробський

Самовиховна система Пласту - метода, продукт, соціальне замовлення, аналіз та ефективність впливу на розвиток і формування Нового Люду XXI тисячоліття.

Або чому все потрібно змінити.


Вступ.


Знання про грядущі біди безцінне –

тоді до них можна приготуватися.

Френк Ґеберт


Криза, що охопила як Україну, так і весь світ, виникла тому, що стара система організації суспільства вичерпала свої життєві сили і потребує заміни на нову, якісно іншу систему. У розвинутих країнах Заходу криза захопила лише духовний бік життя, тому її симптоми помічають далеко не всі. Криза в Україні очевидна для всіх, вона охопила всі сфери життя: культурно-духовну, соціальну-екологічну, політико-економічну. Надзвичайно низький рівень життя, деградація системи влади, релігійний хаос, посилене циркулювання нетрадиційних вчень – усе це схиляє до думки, що Україна стоїть на порозі радикальних змін переструктурування суспільства та суспільних відносин.

Ми, люди, пов’язані між собою багатьма різноманітними зв’язками. Ми живемо і розвиваємося в процесі взаємодії одне з одним. Хоча часто, а, можливо, й завжди вважаємо, що це ми самі досягли життєвого успіху та були причиною змін, які відбулись з нами. Що ніхто, окрім нас, не має ніякого відношення до цього. Але насправді жоден вчинок чи подія у нашому житті не стається сам по собі без впливу інших осіб. І не буває так, щоб наш вчинок зовсім ніяк не вплинув на оточуючих. Інакше кажучи, процес життєдіяльності людини є замкнутим колом людських взаємин, і бажаємо ми цього чи ні, ми всі є учасниками цього процесу. Кожна наша дія, вчинок чи сказане слово впливає на стан усього суспільства. Незалежно, чи ці стосунки за своєю природою є особистими, політичними, економічними, суспільними або культурними – вони все рівно взаємопов'язані й створюють єдину мережу впливів та дій. Кожна частина такої системи так чи інакше поєднана з будь-якою іншою частиною.

Наше життя - не пастка, в яку ми потрапили і з якої немає виходу. Здебільшого персональні, політичні, суспільні, економічні, чи культурні системи, до яких всі ми належимо, були створені такими ж людьми, як і ми. Протягом багатьох років вони конструювалися з наміром досягати певних цілей та задовольняти потреби. І якщо ці системи більше не служать нам добре, якщо вони, відверто кажучи, ведуть нас радше до смерті, ніж до життя, тоді їх треба змінити. Ми - творці сучасної історії. Хто ж, окрім нас, може виконати роботу внутрішнього і водночас суспільного перетворення, потрібну для того, аби ми, як нація і частина світової спільноти, змогли разом вижити, досягнути процвітання й добробуту в двадцять першому столітті й у подальші часи? Хочемо того чи ні, але ми всі пливемо в одному човні на ім’я Україна. І успіх нашого плавання залежить від участи, переживань і відповідальности усіх громадян.

„Зараз сприятливий час для об`єднання зусиль порядних і розумнх людей, щоб сформувати нову українську еліту – благочестиву, сильну, патріотичну, компетентну. Якщо національна еліта об`єднається в ієрархічну систему – Україна впевнено пройде через випробовування і започаткує нову добу людства” (Ігор Каганець).


1.Що таке система. Системні принципи.


Знання деяких принципів легко компенсує

незнання деяких фактів.

Гельвецій


Цей розділ ґрунтується на праці Ігоря Каганця із соціонки як науки про психоінформаційні системи: „Нація золотих комірців” (1994)

Світ, у якому ми живемо, можна розглядати як ієрархію, що складається з систем, надсистем і підсистем. Що ж таке система?

Система – це сукупність або множина пов`язаних між собою живих і (або) неживих елементів, які можуть у свою чергу являти собою системи, тобто бути підсистемами.

Система є замкненою, якщо у неї немає навколишього середовища, тобто зовнішніх контактуючих з нею систем.

Система називається відкритою, якщо існують інші, пов`язані з нею системи, котрі впливають на неї, і на котрі вона теж впливає. Будь-яка спроба розгляду відкритих систем як замкнених, коли навколишнє середовище не враховується, несе велику небезпеку, яку потрібно повністю усвідомлювати. Всі живі системи – відкриті системи.

Ієрархія системи, як поняття, є дуже важливим і може використовуватись в тому випадку, коли ми хочемо впорядкувати системи у відповідності з різними критеріями, один з яких має враховувати ступінь складності функцій компонентів системи. Ми розглядатимемо такі рівні ієрархії в живій системі як:

Люди, що характеризуються самосвідомістю, мисленням і нетривіальною поведінкою.

Соціальні системи та соціальні організації.

Тому саме на таких системах ми зосередимо свою увагу в дальшому викладі і словом „система” будемо називати системи саме цих рівнів організації. Прикладом таких систем може бути людина, сім`я, школа, церква, нація, раса. В цьому контексті можна дати таке визначення системи:

Система – це сукупність елементів, що взаємодіють одне з одним і з навколишнім середовищем для досягнення певної мети, утворюючи при цьому нерозривну цілісність.

Будь-яка система обов`язково входить до якоїсь надсистеми, у загальному випадку система може одночасно входити до кількох систем вищого рівня, наприклад, систему „людина” можна розглядати як елемент системи „сім`я”, „підприємсто”, „організація”, „місто” тощо.

Системи виникають тоді, коли з`являється „замовлення згори”, коли цього хоче „надсистема”. Наприклад, „система Пласту” виникає тоді, коли надсистемі – нації, потрібні провідники суспільства ( Новий Люд). Так само Пласт створює собі структурні підрозділи (Улади).

На кожному рівні системної ієрархії розвиток відбувається за своїми циклами, і чим більші маштаби системи, тим триваліші ці цикли. Для людства – тисячі, для рас і народів – сотні, для людини – десятки років. Розвиток систем, створених людиною, розвивається здебільшого за циклами від кількох місяців до десятків років – залежно від складності цих штучних систем.

Системі принципи – це емпірічні узагальнення, тому, що вони спостерігаються в природі і досі людству не відомі приклади, що їм суперечать.

Розглянемо деякі з них.

Принцип ефективного цілепокладання.

Ціль, яка визначає ефективну поведінку системи, завжди задається надсистемою. Наприклад підприємство яке вирішило виробляти якийсь новий товар. Воно процвітатиме, якщо цей товар потрібен споживачеві, тобто відповідає цілі, яку ставить надсистема „ринок споживачів”.

Таким чином, якщо система ставить перед собою цілі, що суперечать цілям надсистеми, вона порушує „принцип ефективного цілепокладання” і наражає себе на небезпеку.

Принцип цілісности.

Система як ціле володіє властивостями, яких немає у її підсистеми (елементів).

Ціле більше суми його складових. Зі свого боку, системні властивості накладають відбиток на елементи, що складають цю систему. Наприклад, до системних властивостей системи „нація” належить національний характер, який визначає відповідний стереотип поведінки членів цієї нації.

Принцип згоди.

Цілі підсистеми не повинні суперечити цілі системи.

Підсистема,яка має мету, що не збігається з метою системи, дезорганізовує функціонування системи (збільшує етропію системи). Така підсистема або повинна „випасти” із системи, або загинути, інакше існує небезпека загибелі всієї системи.

Наприклад, якщо цілі якоїсь соціяльної групи суперечать загальнонаціональним цілям, то це призводить до конфлікту, який потребує вирішення. Якщо система „нація” (у нашому випадку ми розглядатимемо систему „пласт”) не вирішує конфлікту, то це знижує її ефективність і загрожує національній (організаційній) безпеці.

Принцип детермінізму.

Причина зміни стану системи завжди знаходиться поза системою.

Іншими словами, зміна стану системи завжди є наслідком впливу на неї надсистеми. Для того щоб система почала змінюватися, обов`язково потрібні зовнішні стимули. Наприклад переважна більшість людей починає активно діяти лише тоді, коли зовнішні обставини створюють для них загрозу.

„Важкі часи і пригнічення необхідні, щоб народ готував психологічні м`язи” (Френк Герберт)

Принцип виходу із системи.

Щоб зрозуміти поведінку системи – потрібно вийти у надсистему.

Досить влучно описує застосування вищезгаданого принципу Карлос Кастанеда:”Якщо хто-небуть хоче зупинити інших людей, то він завжди має бути в стороні від того кола, яке натискає на них. Таким чином, він завжди може контролювати тиск”.

Принцип оптимуму.

Система має рухатися до мети оптимальною траєкторією.

Зрозуміло, що пріорітетний розвиток ефективно функціональних систем відбувається внаслідок „заохочувальних”, стимульованих впливів надсистеми. Наприклад, для того щоб підприємство успішно працювало, воно має стимулювати несамперед тих працівників, котрі приносять йому найбільше користи – діють найефективніше.

Принцип спеціалізації та кооперування.

У процесі наближення до своєї мети система має тенденцію спеціалізуватися на виконанні своєї функції і кооперуватися з іншими спеціалізованими системами (в системі пласту можна говорити про спеціалізацію у вигляді куренів, та ланок праці сеніорів)

Принцип ієрархічности.

Про нього буде детальніше сказано в подальшому викладі.


2.Пластова система в ідеалі.


Якщо ідея істинна, то вона належить всім,

хто здатний її осягнути. Істинна ідея не

може бути „новою”, оскільки істина не є

продуктом людського розуму. Вона існує

незалежно від нас, і все, що ми повинні

зробити – це постаратися зрозуміти її.

Рене Ґенон.


Ми говоритемимо про підсистему „пласту” в контексті системи „нації”- як замовника, і вживатимемо до неї термін „система” завжи маючи на увазі, що це є лише елемент більшого цілого і завжди залишатиметься під впливом інших підсистем - родини, школи, церкви, вулиці.

Пластова система самовиховання яка постала майже століття тому, має за мету дати суспільству новий люд, нову еліту, провідників суспільства (нації), нову провідну верству, українську аристократію духа. Вона відрізняється від інших систем своїми: духом -закладеним в Присязі і Законі, та методою - роботою в малих групах (гуртках) за віковими угрупуваннями (уладами). Насьогодні, ця система, залишається актуальною для надсистемного замовника Української Нації.

Пластова метода самовиховання як позашкільна система, в Україні охоплює дітей (6-11рр.), юнацтво (12-17 рр.), молодь (18-30 рр.) та старших осіб (сеніорів понад 30 рр) майже на всіх теренах держави. В ідеалі система має допомагати самовиховувати дітей, юнацтво та старшу молодь на свідомих всесторонньо розвинутих громадян на засадах християнської моралі, провідників суспільства вірних Богові та Україні й дати „закінчений продукт” - сеніорів, як вже готових провідників. Тоб-то формувати нову еліту. При цьому пластова ситема охоплює всі чотири підсистеми (сфери) розвитку особи, зображені на мал.1. Починається самовиховний процес в системі Пласту від дитини - 6 років й до сеніора за 30 років і триває безперервно.




Мал. 1 Особа

Для кожного iндивiда характернi потенцiйнi можливостi у чотирьох сферах – розумовiй, емоцiйнiй, фiзичнiй та духовнiй. З власного життя нам добре вiдомо, що кожна iз зазначених сфер впливає на iншi. Коли ми вiдчуваємо депресiю (емоцiйна сфера), наша здатнiсть до навчання та ясного мислення iстотно знижується (розумова сфера); при цьому ми можемо мати погане самопочуття (фiзична сфера) і, навiть, ставити пiд сумнiв цiль свого життя та наш зв'язок з Творцем (духовна сфера). З iншого боку, коли ми вiдчуваємо пiднесення в одному з аспектiв свого життя, це позитивно впливає на всi iншi його сторони. Зазначенi чотири сфери життя людини зображені у виглядi кола. Всі ці сфери є об`єктами самовиховної системи Пласту у внутрішньому її розвитку формуючи всесторонньо розвинуту особистість.

Пластова система співпрацює з іншими суспільними підсистемами: „родини”, „школи”, „церкви”, для успішного самовиховання особи в Пластовому середовищі однолітків, в здоровій „банді” як системі, альтернативній системі „вулиця” з її нездоровою бандою та негативним впливом на дитину чи юнака.

Отже підсумовуючи вищесказане можна сказати, що пластова система сьогодні є однією з найкращих в українському суспільстві в секторі самовиховання підростаючого покоління. Система ця є багатогранною, всеохоплюючою та різновіковою з безперервним процесом здійснення мети, зі спільним баченням поставлених завдань і цілей, з постійним навчанням для кожної вікової групи (Уладу) та можливістю самореалізації особистости в колі однолітків та ширшому оточенні. В основі цієї системи поставленні духовні цінности, національні та загальнолюдські інтереси.

Так це виглядає в ідеалі. А насправді справа є набагато складнішою.


4.Пластова система в реаліях життя.


Добре управління залежить не стільки від законів, скільки

від особистих якостей правлячих. Механізм управління

завжди підпорядковується волі тих, хто керує цим

механізмом. Отже, найважливіший елемент управління –

це метод добору лідерів.

Френк Ґерберт


Розглянемо причини умовної неефективности пластової системи сьогодні, її недостатнього впливу в Україні на розвиток суспільства за відсутності інших альтернативних самовиховних систем.

Для прикладу. Згідно опитувань мешканців м.Львова (у 2002 році) - „наскільки вам відомі такі громадські організації як: (йшов перелік організацій)” – Пласт увійшов у першу трійку лідерів, а на запитання: „які організації на вашу думку найбільше впливають на розвиток громади міста” – пласт опинився наприкінці списку.

Отже про пласт знають (засвітився), але ефективність впливу пласту на зміни в суспільстві, на думку львів`ян, є доволі посередніми та незначними.

Постають питання – чому?

Перша причина. Родина часто віддає свою дитину на „виховання” до Пласту, з думкою про те, що пластова система „зробить” все потрібне сама з їхнью дитиною. Свої обов`язки батьки бачать лише в матеріяльному забезпеченні своїх дітей. Тоб-то перенесенні „скиданні” своєї відповідальности системи „родини”, на систему „пласту”. Хоча насправді Пласт має виступати союзником Родині, а не її підміною чи альтернативою.

Проілюструю це на прикладі розмови з одним батьком. Батько хотів щоб Пласт „зробив” з його сина здорового (без шкідливих звичок) українця, справжнього мужчину. Але в самого батька звичайно не вистачає часу на виховання. Я запитав у батька чи він сам курить і вживає алкоголь – почув, що так, а на запитання , чи він сам робить ранковий прорух з сином і чи намагається з ним розмовляти українською мовою, почув у відповідь, що ні. На мою пропозицію приділити синові хоча би 10-ть хвилин свого часу зранку на спільний ранковий прорух, почув аргументацію батька про обмеженість в часі через його велику зайнятість. Я запропонував йому приділити увагу синові увечері, і знову почув , що це – неможливо. Коли я запропонував йому покинути курити, відчув незадоволення з його боку. Тоді я запитав у батька, як він розцінить в такому разі ефективність моєї допомоги, йому, у вихованні його ж сина, якщо він сам не знаходить часу приділити синові бодай 10 хвилин, а також не може бути прикладом наслідування здорового способу життя. На це, батько відповів: „ви ж є виховником, я вам довіряю, ви й займайтесь!”

Друга причина. Це - поганий добір кадрів(недосконала кадрова політика), іґнорування (тими від кого це залежить) пластової системи відбору кращих, придатних до провідництва та виховництва осіб в Уладах УПС та УСП. Низький професійний рівень Вишколів ВППП, вишколу виховників, особливо УПЮ. Порушення принципу ієрахії ( про неї далі). В результаті – брак, або непрофесійний рівень виховників та адміністаторів (звичайно не всіх), які погано або взагалі не співпрацюють із: родиною, Церквою, школою як суспільними системами та неспроможність протидіяти вулиці. А звідси сьогоднішній незначий, неефективний вплив Пласту на свій розвиток та на суспільство в Україні. Які виховники – такий і Пласт.

Третя причина. Економічна залежність від зовнішних чинників, як-то державних ґрантів різних рівнів: районох, обласних, так і закордонних проектів, зокрема „фонду Начального Пластуна”. Простіше - нездатність заробляти гроші використовуючи внутрішні резерви. Зокрема забуто вже про „пластовий заробіток” де юнак має заробити собі сам на табір та інші речі. Вже не говорю про старше пластунство, а тим більше сеніорів. Гроші ніхто не дає даремно, і навіть „живлячись” від „Фонду Начального Пластуна” ми стаємо залежними від тих, хто ці гроші дає, оскільки маємо виконувати настанови Діяспори, навіть якщо вони йдуть у розріз потребам Пласту в Україні.

Найголовніше полягає в тому, що ми забуваємо про внутрішні економічні ресурси - це пластові внески. Хіба можна очікувати ефективної допомоги місцевим пластовим осередкам від крайової структури, коли на Край ми сплачуємо з людини 50 коп.? Ми так дешево продаємо свій час праці з дітьми чи юнацтвом, що боїмося підняти членську вкладку в місцевих осередках, яка (в більшості осередків) не перевищує 2 грн. на місяць. Невже ж батьки не зацікавленні в тому, щоб їхня дитина в Пласті отримувала кращі послуги від Пласту й відмовляться сплачувати більше? Звичайно, що ні. Справа швидше в нашому низькому рівні професійности, тому нам і соромно певно просити батьків про збільшення вкладки.

Наведу звичайну математику на прикладі Київа:

16 осіб сеніорів збираючи по 10 грн. з члена мають 160 грн.за місяць, а за рік 1920 грн. Цього літа сеніорський осередок допоміг фінансово виділивши суми: по 300 грн. на три табори, 200 грн. на один і допомогли Черкаській Окрузі у проведенні вишколу сумою 400 грн. всього = 1500грн. У залишку маємо ще 400 грн. І це все виключно з внутрішніх ресурсів – внесків. У той час коли вся Станиця Київ приблизно 150 осіб на внесках мала 1800 грн. з яких на табори не виділила жодної гривні! Тепер порахуймо, якби ми сплачували у Край із 7000 членів по 2 грн то щомісяця мали б 14.000 грн. а в рік –168.000 грн. Якщо 14.000 грн. розділити на 10 платних працівників Крайової структури ( технічних працівників), виходить по 1400 грн або 277 у.о. І це виключно з внутрішніх резервів організації.

Четверта причина. Мова про підміну аристократично-лицарського (по стану психіки, а не майновому) устрою пластової системи, що передбачає відбір кращих, на - демократичний устрій, де можуть залишатися всі хто хоче, а не ті хто здатний.

Скажімо на прикладі юнацького уладу ці наслідки можна простежити у „вічних прихильниках”. За пластовою методою після встановленого терміну, юнак який недостатньо працював над собою має відійти у відповідности до пластової системи (+) і (-) Залишитися мають, ті хто довів свою здібність та бажання працювати над своїм характером,. Тоб-то: хто набрав на 20 (-) більше ніж (+), має піти, але може за пів року повернутися й спробувати ще раз.

Що ми бачимо насправді? Іґнорування виховниками цих правил, мало того, ще й дискусії (бачив таку на пластовому форумі) „чи потрібна в Пласті система (+) та (-)” ! А чи потрібні тоді правила взагалі!? Якщо є гра – є правила. Якщо правил немає, або ж кожен захоче грати за своїми правилами, тоді не буде одного Пласту, одної гри. І наслідком цього є значна кількість „вічних прихильників” які залишаються в Пласті. Подібне породжує подібне і в наступних вікових уладах!

Така тенденція простежується в останнє десятиліття як наслідки впливу української Діяспори (Заходу) яка передала естафету відродження Пласту в Україну на поч. 90 рр. ХХ століття. Там, у Діяспорі, щоб залишити юнака в Пласті робили все, що могли, аби він залишився, „закривали очі” на його здалість чи нездалість до провідництва та пластову поставу. Практично, друге та третє покоління народжене в діяспорі, швидше індефікує себе в ту культуру де вони народилися, й неохоче утримується свого коріння. Таке покоління розмовляє навіть на таборах неохоче українською мовою. Я часто чув як навіть сеніори з діяспори в розмові поміж собою переходили на англійську мову. Про який відбір могла йти мова в Діяспорі? Політика була такою - аби хоч хтось залишився.

Весь Пласт в діяспорі сконцентрований на кількох українських родинах та сеніорах, що тримають владу. Юнацтва й новацтва практично вже не залишилося. Тому замість аристократично-лицарської системи устрою, була запроваджена демократична. Тоб-то залишали всіх - і здібних, і нездібних.

Ще однією новацією Діяспори стала Станична структура замість Кошової системи Уладів та структури Українського Пластового Уладу (УПУ) та екстериторіяльність куренів УПС та УСП що було пов`язане з розсіяністю української діяспори в часі переселення за океани з таборів Ді-Пі.

Таку систему нам і привезли з собою на початку 90 років в Україну пластуни з Діяспори.

Ще можна говорити про „війну поглядів” американських та канадійських пластунів. Ці конфлікти поглядів ан Пласт між КПС США та Канади „інфікували” до України на поч. 90-х рр. через своїх „протеже” яких швидко привели до Пластової Присяги, кого в США, кого в Канаді. Відповідно, що „протеже” несли з собою бачення своїх „патронів” із США, чи Канади. Не останню скрипку відіграли й пластуни з Німеччини.

Окрім того можна сказати, що умовна „зарозумілість” пластунів з діяспори, які вважали, що вони краще нас розуміють всі проблеми в Україні досьогодні дається взнаки.

Діяспорі ми повинні низько вклонитися, за те, що вона „зробила все, що було в її силах” і зберегла для нас Пласт. Це для нас велика цінність. Але є одне але. Дещо в сучасних умовах України не працює, і потребує негайних змін. Ми не можемо й далі залежати від нав`язування пластової політики членами ГПБ та ГПР (як правило представленими виключно членами США та Канади), чи навіть Начальним Пластуном.

Вся мета Діяспори полягала в ЗБЕРЕЖЕННІ ПЛАСТУ ТА ЙОГО ПЕРЕНЕСЕННІ НА РІДНІ ЗЕМЛІ. Це завдання Діяспора виконала. Залишилося ще ДАТИ МОЖЛИВІСТЬ ПЛАСТУ В УКРАЇНІ РОЗВИВАТИСЯ ЗА ВЛАСНИМ СЦЕНАРІЄМ який має відрізнятися від діяспорного.


5. Циклічність розвитку системи


Нації проходять, і по них нема й сліду,

та історія дає нам нагу причину цього,

просту й єдину розгадку у всіх випадках:

впали народи тому, що не були готові.

ніщо на світі – ні багатство, ні слава,

ні таланти – не заступлять одного, того,

що є Закон понад усі закони: будь готовий!

Редіярд Кіплінґ


Насаджена в Україні „демократична” система державного управління з горизонтальним „розподілом влад” – це не що інше, як результат організаційної війни. Злет державотворчої потуги українських етносів завжди відбувався при застосуванні ними традиційної для України княжої, а пізніше гетьманської моделі – Гетьманату. „Українська модель” передбачає перевірений тисячоліттями вертикальний розподіл влади на основі балансу сфер Мудрости й Дії – Церкви й Гетьманату.

Демократична підміна системи пласту є неефективною і застарілою насьогодні коли на Україні панує охлократичний суспільний устрій, (згідно закону чергування суспільних устроїв за В`ячеславом Липинським). Зокрема, Липинський, вивчаючи різноманітні системи організації суспільства за Платоном та Арістотелем, поділяв їх на циклічні етапи, що заступають почергово себе: класократія – демократія – охлократія – класократія („Листи до братів-хліборобів”) і вважав, що вони позачасові.

Класократія, на його думку, - це найвища форма організації суспільства, що їй зокрема, властиві:

- гармонійне поєднання інтересів нації з інтересами особи,

- чітка суспільна ієрархія, де кожний стан досконало виконує свою соціяльну

функцію, для чого витворює з себе аристократію „на підставі власної класової традиції і класової селекції”, (порівняйте систему Пластових Уладів В.С.)

- на вершині суспільної ієрархії знаходитсься лідер (порівняйте Начальний Пластун В.С.) в особі якого персоніфікується національна (пластова В.С.) ідея і душа нації.

Вячеслав Липинський також схилявся до думки, що українцям властива ієрархічність як у мисленні, так і в суспільному устрої. На цьому ґрунтується його переконання, що з трьох основних суспільних устроїв – класократія, демократія, охлократія – українській психічній природі відповідає саме класократичний устрій, де принцип ієрархії виявляється у всій своїй повноті.

У демократичному устрої, на думку В.Липинського, порушується рівновага між нацією та особою (пріорітетними стають права особи), порушується суспільна ієрархія, забуваються звичаї та традиції, руйнуються механізми добору і формування еліти (аристократії або як називав засновник Пласту Дрот „новітнє лицарство” В.С.) суспільство набуває розм`якшеного стану (наприклад дискусії на тему вживання алкоголю та куріння тютюну В.С.) і стає поживним середовищем для політичних авантюристів і демагогів ( тут можна пригадати події Помаранчевої революції дехто з членів пласту на цьому заробляли гроші, скажімо в ”Чистій Україні” В.С.)

Охлократію Липинський розглядав не як панування юрби, але панування над юрбою. Для такого устрою властиві домінування держави над особою, придушення свободи і самодіяльності суспільства, відсутність легальної опозиції, перетворення громадянства на пасивний, аморфний натовп.

Згадайте останні події в Україні після Помаранчевої революції - очікування суспільством позитивних змін, а замість того: відставку Уряду, скандал навколо корупційного оточення Ґаранта Конституції, новітню методу тиску Президентом на Прокуратуру вже використовуючи не „телефонне право”, а „телевізійне право” у справі звинувачення в корупції свого кума Порошенка. Президент дає настанову Прокуророві кажучи: „… я переконаний, що прокуратура не виявить факти корупції…” Сьогодні фактично відбулася зрада ідеалів Помаранчевої революції яка йшла під гаслами демократії. Розчарування народу в очікуванні позитивних перемін та недовіра до політиків яких раніше сам натовп „виносив” до влади на Майдані.

Тоб-то мова про несумісність, невідповідність соціопсихічного стану людини до накладених на неї повноважень, посаді яку вона займає. Іншими словами за Григорієм Сковородою - „несродноє діло”, „ліпше бути природовідповідним котом, аніж з ослячою природоневідповідністю левом.” Від цього людина сама страждає через непомірну ношу яку їй доводиться нести.

А все це є проявами демократії. Коли на хвилі популізму серед юрби на Майдані до влади приходять не завжди ті хто до неї покликаний.

Подібне відбувається й у Пласті, як системи мікродержави (порівняйте зміну складу членів КПС на зовсім молодих некваліфікованих, але амбітних) і це все на хвилі Помаранчевих подій у часі. Несумісність соціопсихічного стану людини до накладених на неї повноважень у виховному чи адміністративному секторах пластової системи призводять до неефективності всієї системи Пласту, впливу її на позитивні зміни в суспільстві, а значить замовлення суспільством продукту пластової методи провідників (еліти) нації, Пласт не готує.

Постає питання чому ?

„Ми маємо усвідомлювати, що демократична концепція закономірно призводить до панування некомпетентности ( тоб-то, неефективности), оскільки передбачає, що істина і влада приходять знизу і кореняться в більшості. Це автоматично означає відмову від усякої справжньої компетентности, яка завжди несе в собі елемент хоча б незначної переваги, що вже робить її набутком меншости” (Ігор Каганець „Нація золотих комірців”).

Цікава з цього приводу думка визначного філософа-богослова Миколи Бердяєва викладена у його праці „Філософія нерівности”, який каже:” Той, хто цікавиться сутністю життя, а не його поверхнею,має визнати, що не аристократія, а демократія позбавлена онтологічних основ, що саме демократія не має в собі нічого ноуменального, і природа її чисто феноменалістична. Аристократична ідея вимагає реального панування кращих, демократія - формального панування всіх. Аристократія, як керівництво і пануання кращих, як вимога якісного добору, залишається на віки вічні вищим принципом суспільного життя, єдиною гідною людини утопією. …Нашому низькому часу слід нагадати слова Карлейля з його чудової книги „Герої і героїчне в історії”: „Всі соціальні процеси, які ви тільки можете спостерігати в людстві, ведуть до однієї мети – досягають вони її чи ні, це інше питання – а саме відкрити свою здібну людину і наділити її символами здібности: величчю, пошануванням і чим вам завгодно, лише б вона мала дійсну можливість керувати людьми згідно зі своєю здібністю… Знайдіть людину, найбільш здібну в даній країні, поставте її так високо, як тільки можете, незмінно щануйте її, і ви отримаєте цілком досконалий уряд, і ніяка балотувальна скринька, парламентське красномовство, констутиційні установи, ніяка взагалі механіка вже не може поліпшити стан такої країни ні на йоту”. …Доки живий дух людський і яскравий образ людини не задушений остаточно кількістю, буде стреміти людина до царства кращих, до істинної аристократії… Всі ваші принципи – демократичні, соціалістичні й анархічні – формальні, механічні і кількісні, всі вони байдужі до реальностей і якостей буття, до змісту людини”


6.Принцип ієрархічности.


Всі мислячі істоти народжуються нерівними.

Досконале суспільство дає кожному рівну можливість

плавати на його власній глибині.

Френк Ґерберт


Розвиток системи супроводжується її ієрархізацією. Дію цього принципу спостерігаємо всюди: і в державі, і в соціальних організаціях, і в будові тіла людини, і в людино-технічних системах і в ангельскому світі. Без дотримання цього принципу будь-яка система стає некерованою, отже, нежиттєздатною:” Керування у великих системах будується за ієрархічним принципом. У цьому проявляється одна із загальних властивостей організації системи – зосередження функцій, при якому функція одного рівня не просто підпорядкована функції другого, але є умовою її здійснення” (Горський „Системно-інформаційний аналіз процесів управління”)

Ще святий Дионісій Аеропагіт (ІІІ ст.по Р.Х.) у своїй праці „Небесна ієрархія” описав систему ієрархічного устрою ангельського світу. Він розкрив нам Небесну ієрархію дев`яти ангельських чинів і функцію кожного за їхньою природою та призначенням.

Складна система обов`язково має певну ієрархічність. Ієрархію етносу становлять, наприклад, субетнос (плем`я) – родина – сім`я – особа. З переходом етносу у форму нації з`являється новий ієрархічний рівень – соціокаста (у нашому випадку пластовий Улад). Всі касти (улади) взаємозалежні (принцип цілосності), жодна з них не може існувати сама по собі( принцип згоди), інакше втрачається сам сенс їхнього існування. Лише при тісній взаємодії (принцип кооперації) кастова спеціалізація робить етносоціяльний організм ефективним.

Давні, в т.ч. середньовічні християнські мислителі виражали принцип ієрархічности простою, але влучною аналогією, уподібнюючи суспільство людському тілу, а соціальні групи – членам цього тіла.(Сведенборг Е. „О небесах, о мире духов и об аде”)

Григорій Сковорода дає філософське обґрунтування і стверджує, що всі люди різні і мають хист до різних речей. Щасливою людина стає лише тоді, коли реалізує своє призначення – діє згідно зі своєю внутрішньою природою. У своєму вченні про рівну нерівність він пише:” Бог багатому подібен фонтану, що заповняє різні посудини за їхнім обсягом. Над фонтаном напис: нерівна всім рівність. Ллються з різних рурок різні токи в різні посудини, що стоять навколо фонтану. Менша посудина менше має, але в тому є рівна більшій, що так само є повною.”

„Для різних устроїв людського суспільства, - стверджує Ігор Каганець, - властиві різні механізми добору еліти. У класократичному суспільстві селекція кращих відбувається окремо в кожному суспільному стані (касті) – брахмани (духовенство, вчені, мистці) обирають кращих брахманів, кшатрії (воїни, державні службовці,адміністративний апарат) – кращих кшатріїв, вайш`ї (підприємці, бізнесмени, фермери) – вайш`їв. Справді, вченого найкраще оцінять вчені, воїна – воїни, підприємця – підприємці. (У нашому випадку розглядаючи Пластову ієрархію Уладів ми говоримо про добір кращих у своєму Уладі).Тому вибори при класократичному устрої здійснюються найкомпетентнішими людьми (наскільки це взагалі можливо). Проте така система є ефективною лише при високій структурованості суспільства, коли кожний стан складається з осіб відповідного рівня розвитку свідомости (що витікає з самого визначення класократії)”.

Забезпечення суспільної ієрархії потребує усвідомлення кожною людиною свого місця у цій ієрархії і прагнення піднятися вище завдяки самовдосконаленню. Саме таку методу самовдосконалення й було закладено в Пластовій ієрархії, з її чотирма віковими уладами –дитинства, юнацтва, молодості та зрілості. Кожна вікова група на рівні своєї соціальної ієрархії самовдосконалюється.

Наслідком досягнення інтересу молодшої вікової групи 6-11 років є перехід до наступної вікової групи 12-18 рр. як запоруки того, що дитина здобула певні навички у гурті ровесників, задовільнила психологічні потреби свого віку та потребує вже подальшої самореалізації в старшій групі однолітків у відповідности до психологічних особливостей старшого віку.

Наслідком досягнення інтересу вікової групи 12-18 рр. є перехід до наступного уладу в якому вже дана особа самореалізує здобуті в Пласті навички, знання та уміння на ниві виховного або адміністративного секторів життя пластової громади на місцевому та Крайовому рівнях. Водночас відбувається процес становлення даної особи в суспільстві через здобуття вищої освіти та створення родини. Досягненням інтересу цієї групи є її перехід до наступного уладу по закінченні 30-ти років.

У віковій групі понад 30 рр., особистість вже досягнула певного стану в суспільстві й громаді, як правило має певний фах, та свою власну родину й дітей. Водночас ця людина передає здобуті пластові та фахові знання, свій досвід попереднім трьом віковим угрупуванням. Вона не припиняє, а продовжує свій розвиток через навчання себе та інших і впливає на зовнішнє середовище (соціум). Показує на власному прикладі принципи Чесної Гри,що закладені в Пластовій системі, і має бути прикладом позитивних змін в суспільстві на тому щабелі ієрархії де вона знаходиться. Тоб-то, сеніор – це є закінчений продукт пластової системи формування Нового Люду. Сеніор – це є, той провідник суспільства, якого має сформувати пластова система.


7.Порушення системних принципів в Пластовій системі.


Проблема в тому, що реформатори не

Володіють знаннями, а ті, що ними

володіють, надто байдужі, щоб намагатись

провести реформи. Але настане день, коли

знання і воля об`єднаються, і тоді світ рине

вперед.

Луї Повель і Жак Берж`є, „Ранок магів”


Згідно нинідіючого Статуту Пласту НСОУ, в структурі Пласту відсутні Улади, як структурні підрозділи. Є лише Крайова (КПР, КРК, КПС) та місцева структури - Станиці. Самі Улади в цій структурі, позбавлені самостійного життя. Над ними витворена ціла структура КПР, КПС, КРК а ще є регіональні структури, які стоять над місцевими. І що ми бачимо – замість УПУ (Українського Пластового Уладу) як природного ієрархічного розвитку пластового організму, якісь надбудови.

Замість Уладової ієрархії в УПЮ (Гурток-Курінь-Кіш), в УСП та УПС (ланка праці, курінь,осередок праці Булава) на понадуладову структуру (Станиці, Округи, Краю), статути яких, часто йдуть в розріз із Правильниками Уладів.

Улад Пластового Сеніорату, як завершальний продукт системи, став залежним і фактично підпорядкованим (на прикладі Києва одного з найбільших Осередків Праці Сеніорів) від нижчого за себе Уладу Старшого Пластунства, який готується стати провідною верствою і мав би переймати досвід від сеніорату. А насправді відбувається іґнорування набутого досвіду, розірвання тяглости, та постійного „створення велосипеда”.

Ці тенденції, боротьби за капелюхи, можна простежити зроку в рік під час Загального Збору Станиці , а на Крайовому рівні З`їзду.

Життя в Уладах УСП та УПС зводиться майже нанівець за відсутности системи поступу в по ієрархічній схемі (прихильники можуть одразу зайняти керівні посади).

Відсутність системи проб породжує велику кількість „нероб” у старшопластунстві, що „пластують” для власного задоволення. Такі особи, як правило, не займаються виховництвом, а якщо щось і роблять –то з капелюхом в Проводі ОП чи Станиці, а дехто умудряється одразу „піднестися” до платних працівників КПС.

Окрім того ще присутній елемент міжкурінних воєн. Коли деякі представники куренів вирішили, що політика їхнього куреня понад усе. А насправді курені мають бути підзвітні ОП своїх Уладів та Крайовим Булавам.

З`їзд Пласту - це лише боротьба за входження до структурних надуладових надбудов.

Боротьба за капелюхи. Часто Улад старшопластунства, намагається опосісти ключові посади в Крайовій структурі шляхом демократичного подавлення „більшістю” старшопластунства, „меншости” сеніорату.Відбувається „війна” Уладів УСП з УПС.

Річ у тім, що „найкращий у світі” т.зв. демократичний розподіл влади на конкуруючі, а нерідко і взаємоблокуючі „гілки” (у нашому випадку УПС та УСП) з погляду науки управління є повним абсурдом.

Для прикладу на Січі, щоб стати у Проводі Куреня чи Коша, недостатньо було бути, лише хорошим козаком. Потрібно було пройти всі щабелі запорізької науки. Тому ми не бачимо в історії Січі молодих отаманів, а лише зрілих і досвідчених січовиків. Це при виборній системі Січі! Так військова еліта зберігала звичаєву традицію Січі з її ієрархічним поділом на джур, посполитих, гніздюків (сиднів), січового лицарства та січових дідів. Джура не міг бути обраним до керівної стуктури, навіть якщо йому було й сорок років, оскільки він лише джура (помічник) козака й проходить навчання.

Ми з року врік втрачаємо професійну пластову номенклатуру, (приклад зі зміною складу працівників Крайової Пластової Старшини за каденцію пластової сеніорки Оксани Заліпської у 2005 році).

Втрачається передача й утримання досвіду роботи в адмініструванні. Можу так само сказати про себе і Василя Щекуна, як колишніх платних працівників КПС. Ми, на той час (2001-2002 рр.), мали з Василем найвищу кваліфікацію керівників недержавних організацій, пройшовши чотирирічне навчання та отримавши перші в Україні „дипломи” фахівців з розвитку громад і менеджерів недержавних організацій. І як використали наш потенціял, а просто „звільнили на власне бажання”. Підставою було те, що ми не мовчали „закривши очі” на недоліки чи просто зловживання вищих керівників. Наприклад моя дворічна праця на посаді реґіонального в Київській Окрузі, де відбулося найбільше Вишколів ВППП (на той час 6), розроблена програма ВППП, створена команда інструкторів і витрачено для цього найменше пластових коштів у порівнянні з іншими Округами, фактично була знищена наступним реґіональним. А праця Василя Щекуна в проекті „Розвитку громад” та таборів „Гайда до Пласту” була забута.

Наслідки - особисті образи й розчарування.

Невисокі заробітки платних працівників з постійними затримками (по кілька місяців) й без того мізерної платні й звісно плинність кадрів на Крайовому рівні.

Далі – сьогоднішній набір КПРадою непрофесійної команди. Наслідки - неефективність адміністрування на Крайовому рівні. Хто знаходить кращу роботу, йдуть з КПС, а хто втомився від волонтерства в крайовому чи місцевому осередках, так само йдуть посеред каденції. Це й природньо для людини, яка просто не бачить переспективи зросту в структурі де панує непрофесійність, хаос та відсутність звичайної дисципліни, а звідси й рівня відповідальности.

Система, в управління якої можуть прийти зовсім нові люди, „з вулиці”, а навіть недійсні члени, до Вищого Керівного Органу організації КПРади (на прикладі Петра Матіяшека), одразу минуючи щаблі пластової ієрархії в суперечності Правильникові УПС, та Статуту Пласту НСОУ – йде до своєї руйнації.

Таким чином відбувається порушення принципу ієрархії та пластової справедливости.

Булави Уладів пластового Сеніорату та Старшого пластунства, як структури самодостатні і ті, що мали б скеровувати життя свого членства на Крайовому рівні, стали залежні економічно від Статуту Пласту НСОУ з його структурою. Звідси залежність від референта фінансів (платного працівника) підпорядкованого Голові КПС (теж платного працівника). Внески на Край не передбачають виділення коштів булавам цих уладів які не мають своїх рахунків, і мають просити гроші.

Окрім того, Булави Уладів стають залежними від функціонера КПС у справах повнолітнього членства, тоб-то від технічного працівника! Це нонсенс.

Далі ще цікавіше. Булави УПС та УСП, як структури виборні і волонтерські, не входять до волонтерської структури Вищого Пластового Органу КПРади (в часі між З`їздами Пласту) за винятком Крайових Булавних.

Булави стають залежними від КПРади, члени якої є водночас членами Уладів УСП та УПС і мали б бути підпорядковані своїм Булавам!

Так само можна сказати про Булави УПЮ та УПН, члени яких теж належать до Уладів УПС та УСП мали би бути підпорядковані своїм Булавам. Але вони живуть за Правильниками Орлиного та Скобиного кругів. Знову розгардіяш в підпорядкуванні.

Улад УПЮ взагалі позбавлений прав, має права лише на рівні гуртка і куреня, а на рівні свого Уладу ( за відсутності юначих Кошів) – безправні (без права голосу) бо ними керують виховники з Уладів УПС та УСП.

А над усім цим стоїть Пластовий З`їзд, який представлений двома Уладами: УПС та УСП. І „переможе” на з`їзді той кого більше (зараз більше старшопластунства). Навіть якби сеніори захотіли б щось змінити, їм це буде важко зробити через демократичну систему голосування - „перемоги” більшости над меншістю про, що ми вже говорили в попередніх розділах.

Я вже не говорю про структуру ГПБ, ГПР та КУПО. Поки до них надійде пропозиція від Крайової Булави, яку мають схвалити всі Краї, а потім зібрати Велику Раду УПС чи УСП, а ті в свою чергу винести пропозиції на КУПО – мине не один рік. А за цей час тут на Україні зміниться ціла епоха.

Пластова система є унікальною й відмінною від усіх скавтових систем світу тим, що скавти завершують своє „скавтування” з виповненям 18 років а пластуни продовжують в Уладах УСП та УПС.

Як змінити існуючий стан речей, щоб Пластова система продовжила працювати ефективно й швидко реагувала на суспільні зміни замовника надсистеми „нації”?


8. Бачення майбутнього.


Важливі проблеми не можна розв’язувати

на тому самому рівні мислення,

який ми мали, коли створили їх.

Альберт Айнштайн


Бачення в розвитку особи і громади - це здатність дивитися крізь сьогоднішні умови, потреби, проблеми та перешкоди і бути в змозі бачити себе здоровими й заможними, якими ми себе потенційно уявляємо. Сила уяви полягає саме в тому, щоб змогти побачити себе здоровим, коли ти хворий, заможним, коли ти бідний, в умовах миру, коли ти воюєш. Оскільки думка людини - це її реальність та оскільки наші думки мають здатність поширюватись, то надзвичайно важливо спонукати членів громади зосередити свої думки на позитивних умовах, які вони бажають створити, ніж на негативних речах, які вони бажають залишити в минулому

“Уява” значно об’ємніше слово, ніж “ціль” чи “завдання”. Уява включає в себе не тільки розуміння бажаного в майбутньому стану чи умов, а також спонукаючий дух, потрібний для здійснення трансформації. Річ у тім, що уява своїм кінцем сягає в сподівання і мрії реальних людей. Вона зв’язана з ними. Вона живе з ними. Вона виросла з їхньої боротьби і не вмирає завдяки рішучості людей та їхній готовності піти на жертви заради неї.

Крім характеристики бажаного майбутнього та надихаючого руху, справжня уява також містить у собі аналіз:

а) сьогоднішньої ситуації чи умов і що в них потребує зміни;

б) минулої ситуації;

в) яким чином ситуація стала такою, як вона є сьогодні;

г) що потрібно, аби люди набули здатності перейти в новий, бажаніший стан.

Футуролог Фред Полак вивчав стародавні цивілізації, щоб визначити, як уявляли вони своє майбутнє. Він з’ясував, що вавілоняни, греки, єгиптяни, римляни (та всі інші народи, яких він вивчав) спрямовували свою філософію, природничі науки, архітектуру, політичне життя, економіку, освіту, тобто всю свою цивілізацію на досягнення образу того майбутнього, в яке люди вірили як у свою долю.

Враховуючи силу уяви, її не слід вважати нейтральним, позбавленим значення технічним інструментом. Як казав колись генетик Джеймс Бонер: “Тепер ми здатні відтворювати себе в тому образі, який ми самі виберемо”.

Уявімо й собі.

В колишній совєтській системі не все було поганим. Держава СРСР давала „замовлення”, як надсистема, суспільним підсистемам на „виготовлення продукту”- радянської людини. І для цього суспільство створило чотири підсистеми:

дитячу - жовтенят,

юнацьку - піонерів,

молодіжну - комсомольську

та завершальну партійну.

Чи не нагадує це нам системні принципи: ефективного цілепокладання, цілосності, згоди, принцип оптимуму, спецаалізації та ієрархії?

Уявімо собі також, що в цій системі, порушено один із принципів, скажімо ієрархії, і на чолі партійної системи стає комсомолець. Трохи дивно звучить, бо таке не можливо було в той час. Це б означало початок процесу самознищення. І попри всю нашу нелюбов до СРСР, мусимо визнати, що такий суспільний устрій був потужним і ефективним впродовж багатьох десятиліть! Така система відповідала принципу ієрархії і передбачала добір до партійної еліти, кращих представників вихованих в попередніх підсистемах.

Уявімо собі, що ми в Пласті сьогодні допускаємо такий стан, коли 18 літній член УСП і 40-а літній член УПС,ставляться в одну вагову категорію.

Уявімо собі, що дехто взагалі почав говорити про непотрібність УПС як самостійного Уладу.

Уявімо собі, що на Крайових З`їздах Пласту та Зборах Станиць впродовж багатьох років йде неоголошена війна Уладів за капелюхи „найкращим у світі” демократичним способом голосування за принципом більшости.

Чи не нищимо ми свою систему власними силами? Де ж таке бачено, щоб 18 літній керував тридцятилітніми.

Уявімо собі, що ми дали змогу юнакові 12 років право голосу на з`їзді Пласту.

Але ні – тут у нас кебети вистачило цього не зробити. Ми юнака обмежили рамками його гуртка чи куреня. І не дали йому далі змогу рухатися по щабелях ієрархії в його віковому Уладі як це було колись (від початків Пласту) при Кошовій системі. Чи подібно було в піонерській організації з її Радою Дружин.

Ми поставили над ними виховників, які швидше нагадують квочок, що нянчаться з юнацтвом, або церберів, які не дозволяють юнацтві проявляти ініціятиву, яка виходить за межі його куреня.

А тепер - уявімо собі майбутнє Пластової системи в якій ми:

Маємо класократичну ієрархічну систему УПУ з вертикальною системою управління незалежною від будь яких змін законодавства України і забули про „найкращу в світі” демократичну „НСОУ” з її матричною пірамідою орієнтованою на адміністративно-територіяльний поділ України по облястях, районах в якій відповідальність покладається на „Ми”, а не „Я”. „Ми зробимо” - замість:”Я зроблю”.

Дозволимо, щоб новацький улад діяв за структурою Кошів, хлоп`ячих і дівочих під опікою братчиків та сестричок: рій – гніздо – кіш - Булава УПН, як самостійна структура УПУ.

дамо юнакам право створювати Коші від 2 і більше куренів в одній місцевості.

дамо можливість справедливого зросту по пластових ступенях ієрархічної драбини.

Де:

прихильники є під опікою виховника, який слідкує за правильністю добору юнацтва за системою (+) та (-) та готує гурткового для подальшого самостійного життя гуртка,

провід гуртка творять лише учасники якими керує гуртковий при допомозі впорядника,

провід куреня – творять розвідувачі, якими керує Рада Гурткових та Курінний при допомозі Зв`язкового, який дошколює Курінну Команду та призначає впорядників для нових гуртків на пропозицію юнацтва,

провід коша – творять пластуни-скоби, при допомозі Булавного УПЮ який контролює за діяльністю Кошового Проводу і призначає зв`язкових для куренів на прохання юнаків,

Кадра Виховників лише слідкує за Правилами Гри в Уладі і входить в структуру Коша, як контролюючий орган – Булави УПЮ,

юнацтво творить виконавчий орган - Кошову Старшину (Команду),

коші для юнаків та юначок діють окремо зі своїми Булавами і є самостійними.

Члени Уладів УСП та УПС мають систему добору ( проби та ступені )за якою вони переходять ієрархічну драбину подібну до УПЮ. В якій прихильник не може займати керівну посаду.

Члени УСП по закінченні свого віку в Уладі не стають автоматично членами УПС, а намагаються набути членства в УПС у відповідности до своїх ступенів і заслуг у попередньому Уладі.

Члени Уладів УСП та УПС підпорядковані на місцевому рівні Осередкам Праці,

а на Крайовому - своїм Булавам і є самостійними Уладами.

Всі курені УСП та УПС підпорядковані Крайовим Булавам,

а структурні підрозділи куренів та окремі їх члени на місцевому рівні - Осередкам Праці УСП та УПС та їм підзвітні за свою діяльність.

Курені УПС та УСП вирішили скооперуватися у відповідности до своїх спеціалізацій –„Чорноморці” скооперувалися з „Борисфенами” та іншими куренями водної спеціалізації, всі лікарі в Пласті створили кооперацію медичних куренів і т.п.

Екстериторіяльний принцип куренів в пласті України, відійшов у минуле, об`єднання за спеціалізацією твориться людьми які живуть і товаришують поряд одне з одним.

На місцевому рівні всі чотири Улади творять Пласт „УПУ” (Український Пластовий Улад).

УПУ на місцевому рівні очолює член ОП УПС (Начальний Сеніор), якого обирають Загальним Збором УПС.

Він керує діяльністю Команди УПУ до якої входять: Голови Осередків Праці УПС, УСП, Булави КВ УПН та УПЮ.

Вибори відбуваються раз на два роки у відповідности до Правильників Уладів. Начальний Сеніор підзвітний Загальному Зборові УПС та суду Чести УПС.

У своїй діяльності Начальний Сеніор керується Статутом Пласту УПУ, Правильником УПС й Кодексом Чести Сеніора.

Всі Члени КВ УПЮ та УПН входять до структури Кошів УПН та УПЮ як контролюючий орган Булави УПЮ, УПН.

Очолюють КВ УПЮ та УПН виховники з найвищими ступенями та успішним досвідом виховної праці.

Члени місцевих осередків Булав УПН та УПЮ безпосередньо підпорядковані своїм Крайовим Булавам УПС чи УСП через Ради Орлиного та Скобиного кіл, місцевим Осередкам Праці і їм підзвітні.

Загального збору УПУ не відбувається.

Війна за капелюхи скінчилася!

Відбуваються Загальні Збори ОП УСП та УПС раз на два роки які й обирають зі свого складу Провід.

В Уладі УПЮ вибори відбуваються раз на рік на рівні гуртка, куреня, коша.

Крайовий рівень.

Головою УПУ Краю (Начальним Пластуном) стає член УПС якого обирають на Крайовому з`їзді УПС. Там само обирають Крайову Булаву УПС (6 осіб) на чолі з Крайовим Булавним УПС терміном на чотири роки.

Крайовий з`їзд УСП вибирає свою Булаву на чолі з Крайовим Булавним УСП (6 осіб:).

Орлине і Скобині кола обирають свої Проводи (6 осіб) які займаються діяльністю Булав Уладів і їх члени підпорядковані Голові УПУ Краю (Начальному Пластунові) через Булави своїх Уладів.

Голова УПУ Краю є платним працівником і наймає на роботу (як і звільняє) платних працівників у Крайову Канцелярію (секретаріят) 6 осіб. 1- офіс-менеджер у розпоряджені якого є: 1 - методист Уладів, 1- системний адміністратор інтернет мережі 1- бухгалтер, та 1- піар-менеджер якому підпорядкований 1 технічний працівник)

Крайова Канцелярія, (секретаріят - займається технічною підтримкою Булав Уладів та виконує вказівки Голови УПУ (Начального Пластуна) йому підпорядкований.

Голова УПУ Краю підзвітний Крайовому З`їзду УПС, суду Чести УПС.

У своїй діяльності Начальний Пластун керується Статутом Пласту УПУ, Правильником УПС й Кодексом Чести Сеніора.

Термін його каденції чотири роки. (Див.схему)

Организационная диаграмма

Фінанси.

Бюджет Пласту УПУ замінив існуючий „жебрацький” бюджет Пласту „НСОУ” орієнтований на:

зовнішні „вливання” (дадуть гроші – буде акція, не дадуть – не буде) що становлять – майже 99 відсотків проти внутрішніх резервів – трохи більше 1 відсотка.

Тут цифри подані Головою КПС Пласту „НСОУ” за 2005 рік.

Зовнішні надходження:

Пластовий заробіток – 0.

Діяспора „Фонд Начального Пластуна” – 40.000 (200.000 грн.) з яких надійшло лише 27.000 доларів (135.000 грн.).

Державні „вливання” -7.000 доларів (35.000 грн).

Спонсорські пожертви -3.000 доларів (15.000 грн.).

Внутрішні резерви:

Внесків членства Пласту „НСОУ” – 400 доларів (2 000 грн.).

Всього: 37. 400 доларів (187.000 грн.)

99 проти 1 відсотка !!!

Бюджет Пласту УПУ орієнтується на 60 відсотків внутрішніх резервів (вкладки, пожертви) та 40 відсотків зовнішніх надходжень (пластовий заробіток, міжнародні проекти, державні та приватні надходження).

Гроші УЛАДІВ ідуть на РАХУНКИ КРАЙОВИХ БУЛАВ УЛАДІВ та рахунки Уладів на місцевому рівні (село, місто) і це є ГРОШІ УЛАДУ якими РОЗПОРЯДЖАЄТЬСЯ САМ УЛАД.

Членська вкладка на Край з членів Уладів УПН, УПЮ, УСП, УПС через їхні Булави визначається Начальним пластуном в порозумінні з Крайовими Булавними цих Уладів. Має бути відрахована достатня частина грошей від Булав Уладів для утримання платних працівників (Начального Пластуна та Крайової Канцелярії).

Наприклад: 7000 членів всіх Уладів по 2 грн. в місяць = 14000 грн. розділити на 6 працівників Канцелярії = 2333 грн. в місяць

Членські вкладки в Улади, визначаються Булавами Уладів і йдуть на потреби Уладів.

Наприклад в Крайову Булаву УПС сеніор сплачує 5 гривень. 2 грн. передаються на Крайову Канцелярію, а 3 грн. залишаються в Крайовій Булаві (500 членів по 3 грн.= 1500 грн. в місяць) сума достатня для доїздів раз у місяць на наради Булави для 5 членів.

Так само у місцевий ОП УПС сеніор вкладає 5 гривень і 10 гривень в ланку праці чи курінь УПС, все разом = 20 грн. на місяць.

Скажімо в Краї є 500 сеніорів по 20 грн. з людини, відмінісувати 2 грн. на Крайову Канцелярію = 9000 грн. в місяць та 108.000 грн. в рік! Сума доволі пристійна щоб покривати частково доїзди на табори, семінари, зустрічі своїм членам.Це ж гроші які „обертаються” в Уладі. Подібна схема вкладок в інших уладах.

А тепер уявімо, що всі члени уладів вкладають в усі свої структурні підрозділи сумарно по 20 грн. на місяць 7000 членів помножити на 20 грн. = 140.000 грн. в місяць,

а в рік = 1.680.000 грн. або - 336.000 доларів !!!

Найкращий спосіб заробітку – це заощадження, а пластун є ощадний!

Міжнародний рівень.

Уявімо собі.

КУПО – є світовою організацією УПУ з думкою якої рахується Європейська Асоціація Скавтів, а Скавтське Бюро в Женеві радиться в питаннях розвитку Скавтового Руху в Євроазійському реґіоні Російської Федерації.

До нас просятська увійти скавтові підрозділи української Діяспори Москви, Петербургу, Казахстану, Сибіру, Зеленого Клину, Кубані та Ставропільського Краю.

ЮНЕСКО 2015 рік оголосило роком Пласту у світі.

КУПО організувало допомогу в проведенні таборів для скавтів Британії,США,Росії.

Пластову методу самовиховання введено для вивчення у навчальні програми педагогічних вузів Европи, Росії й Америки.

Українська мова стає мовою інтелектуального спілкування світової еліти та вивчається у всіх провідних вузах світу.

Українські інтернеттехнології завдячуючи вихованцям Пласту посідають провідне місце в Світовій мережі як кращі інтелектуально-навчальні програми.

Державний рівень

Пласт УПУ зініціював та організував Всеукраїнський Об`єднавчий Собор Християнських Церков для створення Єдиної Помісної Української Церкви.

Члени Українського Уряду між собою вітаються лівою рукою та гаслом „Скоб!”

З приходом в усі провідні ланки суспільства вихованців пласту - сеніорату та старшопластунства, не залишилося місця корупціонерам, злодіям, брехунам та спізнюхам.

В Українському Війську сформрвано елітний підрозділ „Пластун” до якого добирають лише вишколених вихованців Пласту УПУ.

Завдячуючи науковим розробкам вихованців пласту, були створені альтернативні, екологічно чисті системи енергозабезпечення, що дало можливість Україні першій відмовитися від нафто та газопродуктів і стати повністю незалежними від Російських Нафтогазових корпорацій.

Українська діяспора перестала одружуватися з іноземцями та відтворилася в шлюбах з українцями з України живучи й працюючи в Україні.

Від їхніх шлюбів народилася Нова Ґенерація українців яка успішно подолала світову кризу (апокаліпсис) 2015 року та утворила нову націю 3-го тисячолліття .

Україна вступила в нову еру людства „Золоту Добу” відтворивши класократичний устрій суспільства Гетьманат.

Український Гетьманський Уряд в Особі Його Вельможности Гетьмана, нагороджує Начального Пластуна та інших керівників Пласту УПУ найвищими нагородами Гетьманату, хрестами „За Значне Діло” у винятковій ролі пластової системи для формування нової провідної верстви української еліти.

Хай буде так! Чому б і ні.

Володимир Скоробський

Київ, Пуща-Водиця жовтень-листопад 2005 р.Б.

1 коментар:

Сергєєв Костянтин сказав...

Цікаво. Особливо сподобався розділ "Уявімо собі" :). Всі сподівання тільки на Пласт.