Про життя святого Дмитра Солунського

Завантажити початковий вкладений файл

Уклав диякон Володимир Скоробський

СВЯТИЙ ВЕЛИКОМУЧЕНИК ДМИТРО СОЛУНСЬКИЙ

.

Життя святого великомученика Дмитра Солунського

Пам'ять 26 жовтня (8 листопада за новим стилем) 306 р. по Р.Х

Святий великомученик Дмитро Солунський був сином римського проконсула у Тессалоніках (сучасні Салоніки, слов'янська назва - Солунь). Настало третє століття християнства. Римське поганство, духовно зломлене й переможене сонмом мучеників і сповідників Розп'ятого Спасителя, підсилювало гоніння. Батько й мати святого Дмитра були таємними християнами. Таємно в домовій церкві, що була в будинку проконсула, хлопчик був охрещений і вихований у християнській вірі. Це був час правління імператора (Августа) Діоклеціяна та співправителя Сходу Галерія Максиміяна. Діоклеціян був визначним політиком, впродовж майже 20-ти рр. християни жили спокійно за його правління, але з бігом часу для зміцнення імперії він видає декрет за яким кожен громадянин Римської імперії мав засвідчити свою шану до імператора. Імператор (Август) мав титул Pontificа (Верховного Жерця) символізуючи в одній особі поєднання світської та духовної влади. Для вшанування Августа всі громадяни Римської імперії мали скласти жертву перед його образом в поганському храмі серед пантеону римських божеств. Для християн настають важкі часи випробувань. До того часу життя християн в імперії було відносно спокійним. А з моменту виходу декрету надається право службовцям (судовій п’ятірці), записувати всіх громадян імперії у списки, де вказували тих, які склали жертви богам Римської імперії. У тих, хто відмовлявся складати жертву мали конфісковувати майно, християнську літературу, їх можна було віддавати на тортури допоки не відмовляться від своєї впертости, або ж при подальшій відмові, страчувати, як ворогів Римської імперії. Християни не могли приносити жертву ідолам, а тому, видання декрету виявило значне їх число в імперії, що дуже стурбувало імператорський двір і правителів провінцій особливо на Сході .

Діоклеціян відзначався порядністю та чесністю і як людина він розумів, що сам не зможе чесно правити, а тому обирає собі співправителем , Августом на Заході імперії Констанца Хлора, собі залишивши Схід. Згодом він призначає собі кесаря на Сході Галерія Максиміяна віддаючи йому частку управління з розрахунку на порядність цієї людини. Але як виявилося згодом кесарі не відповідали високим вимогам моралі й часто допускали зловживання в управлінні провінціями, а провини часто списували на християн. Піддавшись таким впливам Діоклеціян погоджується на видання декрету проти християн (автором якого вважають кесаря Сходу Галерія Максиміяна, людину жорстоку й грубу)

Після смерти проконсула Солуня, батька Дмитра, а юнак вже досяг повноліття, кесар Сходу Галерій Максиміян, викликав його до себе й, переконавшись у його освіченості й військово-адміністративних здібностях, призначив його на місце батька проконсулом Солунської провінції. Головним завданням, молодого стратега, була оборона міста від варварів. Цікаво, що серед тих варварів які загрожували римлянам були наші предки слов'яни, які охоче селилися на Солунському півострові. У «Житії Дмитрія Солунського» згадується про напад русів (між 379—395рр.) на «Селунський град». Церковне Передання говорить про те, що батьки Дмитра були теж слов'янського походження.

Імператор поставив перед своїм молодим проконсулом ще одну вимогу, викорінювати християнство, воля імператора була однозначною: "Віддавай смерті кожного, хто призиває ім'я Розп'ятого". Імператор не підозрював, призначаючи Дмитра, який шлях сповідання віри та подвигу мучеництва готує він таємному подвижникові. Прийнявши призначення, Дмитро повернувся до Солуня та відкрито визнав себе християнином. Замість того, щоб гнати й страчувати християн, він став відкрито навчати жителів міста християнській вірі та викорінювати поганські звичаї ідолопоклоніння..

Укладач «Житія святого», Метафраст, говорить, що він став для солунян "другим апостолом Павлом", тому що саме "апостол мов" заснував колись у цьому місті першу громаду віруючих (1 Сол., 2 Сол.). Святому Дмитрові призначено було Господом піти за святим апостолом Павлом на мученицьку кончину.

Звичайно звістка про те, що проконсул Дмитро є християнином невдовзі дійшла до кесаря Максиміяна. На зворотному шляху з походу на сарматів (племен, які населяли північне Причорномор`я) імператор вирішив йти через Солунь, щоб покарати проконсула Дмитра та вчинити розправу над солунською християнською спільнотою

Довідавшись про це, святий Дмитро завчасно повелів своєму вірному служці Луппу роздати маєток жебракам зі словами: "Розділи багатство земне поміж ними - будемо шукати собі скарбу на небі". А сам віддався посту й молитві, готуючись до прийняття мученицького вінця, як говорить про це «Житіє святого»

Коли імператор увійшов у місто, наказав викликати до нього Дмитра, і той відважно визнав себе християнином та почав викривати неправду щодо ставлення до християн яких цим указом позбавляли громадянських прав, адже їм навіть заборонялося звертатися до суду, також він викривав марноту римського багатобожжя. Максиміян у гніві наказав ув`язнити сповідника, а сам захопився гладіаторськими видовищами в цирку. Християн розшукували та тягнули до цирку де, улюбленець імператора, гладіатор-силач, германець на ім`я Лій, скидав з помосту на списи воїнів переможених ним у бою мирних християн. Відважний юнак, на ім`я Нестор, із солунських християн, відвідав у в`язниці свого наставника Дмитра та попрохав його благословити на бій із Лієм. За благословінням Дмитрія, Нестор здолав лютого германця й скинув його з помосту на списи воїнів, як той скидав християн. Нестора мали нагородити, як переможця, але розгніваний імператор наказав стратити святого мученика Нестора (пам'ять 27 жовтня 9 листопада за н.ст.) через те, що той був християнином. Дізнавшись про те, що Нестора благословив на бій його наставник Дмитро, кесар посилає воїнів до в`язниці – скарати святого Дмитра.

В благочестивих «житіях» так описують останні дні святого: «Як у світлиці святий Дмитро сидів у темниці, хвалячи й прославляючи Бога. Диявол, бажаючи злякати святого, перетворився на скорпіона й хотів вжалити його в ногу. Осінивши себе хрестом, святий без страху розтоптав нападника. Також він сподобився відвідин Ангела Божого, що приніс йому мир і підбадьорив його перед стражданнями» .

На світанку 26 жовтня (8 листопада за новими стилем) 306 року від Різдва Христового в підземну в`язницю увійшли воїни, вони застали святого за молитвою, та одразу простромили його списами. Так святий сповідник перейшов у вічні світлі оселі.

КУЛЬТ СВЯТОГО ДМИТРА СОЛУНСЬКОГО

Тіло святого великомученика Дмитра було викинуте на поживу диким звірам, але солунські християни таємно взяли його та поховали. Вірний служка, святий Лупп, зібрав на рушник кров святого великомученика Дмитра, зняв із його пальця імператорський перстень, знак високого достоїнства, і омочив його в крові мученика. Перснем та иншими святинями, освяченими кров'ю святого Дмитрія, святий Лупп став зціляти недужих. Імператор дізнавшись про це, наказав схопити й умертвити його.

У часі правління святого рівноапостольного Костянтина (324-337) над могилою святого Дмитра була споруджена церква. На могилі святого відбувалося багато чудес та зцілень недужих. Сто років потому, один іллирійський вельможа на ім`я Леонтій, після свого чудесного зцілення в храмі на могилі святого від тяжкої недуги, вирішує в подяку своїм коштом збудувати новий кам`яний храм. При будівництві нового храму знайдені були нетлінні мощі святого мученика. З них витікало запашне миро, так що все місто наповнилось пахощами. Від дотику до мощів та помазання святим миром здійснювалися чуда та зцілення, внаслідок чого великомученик Дмитро одержує церковне іменування Мироточивого. Дещо пізніше, в XIV столітті Дмитро Хризолог писатиме: «миро за своїм властивостями дещо схоже на воду, але густіше за неї та не подібне до жодної з нам відомих речовин… Воно дивовижніше за всі пахощі створені штучно та природні створені Богом».

Коли Леонтій повертався на Батьківщину, він узяв із собою плащаницю, скроплену кровію святого, з її допомогою він перейшов через буремну ріку яка стала йому на заваді. Повернувшись до Іллирії, Леонтій будує храм в ім`я святого великомученика Дмитра, в якому також відбувалися чуда: володар Іллирії отримав зцілення від гнійних виразок які вкривали його тіло, багато біснуватих та недужих назавжди зцілилися.

Під час правління імператора Маврикія авари, що жили на Дону, осадили місто Солунь. Ще днів за десять до цього, святий Дмитро з`явився у видінні солунському архиєпископу Євсевію і попередив про небезпеку. Але ж ніхто не гадав, що ворог наблизиться до міських стін так швидко. Та коли ворожі загони пішли на приступ міста, на стіні на очах у всіх з’явився святий Дмитро у вигляді озброєного воїна. Першого ж ворога, котрий піднявся на стіну, він вразив списом. Вороги відступили, але ненадовго, скоро вони оточили місто стінобитними пристроями і метальними механізмами. Задвигтіли стіни, посипалися на місто стріли і камені, але на сьомий місяць облоги вороги раптом кинулися тікати, кинувши все своє майно. Декотрі з них, повернувшись на милість солунян, розповідали, що від початку облоги бачили на стінах безліч захисників, яких очолював полум’яносяючий воїн на білому коні, в одязі, білому наче сніг. Так святий Дмитро оборонив своє місто.

Коли ж Солунь вразив голод, бо вороги, що облягли місто, знищили всі хлібні запаси, святий Дмитро кілька разів обходив пристані приморських міст, являв себе на кораблях, наказуючи, щоб судна з пшеницею пливли до Солуні. Таким чином святий ще раз врятував своє рідне місто.

«Житіє» святого Дмитра оповідає, що він звільняв полонених від ярма невірних і допомагав їм дійти Солуні.

Кілька разів шанувальники солунського чудотворця робили спроби перенести його святі мощі або їх частки до Константинополя. Але незмінно святий Дмитро таємниче проявляв свою волю залишитися заступником і захисником рідного Солуня. Неодноразово підступали до міста наші предки слов'яни-погани, та були відігнані від стін Солуня видом грізного світлого юнака, що обходив стіни й наганяв жах на воїнів. Може, тому ім'я святого Дмитра Солунського особливо пошановане серед слов'янських народів після прийняття ними християнства З иншого боку, греки, переважно, вважали святого Дмитра слов'янським святим. Особливо поширеним є культ святого Дмитра на Балканах, де на його честь збудовано понад двісті церков.

.

КУЛЬТ СВЯТОГО НА РУСІ-УКРАЇНІ

Дар чудес, нетлінність тіла та мироточивість стають джерелом великого й широкого культу св. Дмитра не лише в Греції, але й по цілій Слов`янщині. До його гробу з року в рік з усіх країв йдуть сотні й тисячі паломників. Він допомагає в кожній біді та потребі. Воїни обирають його за свого опікуна. На українській землі культ Св. Дмитра прийшов, очевидно, разом із Аскольдовим хрещенням Руси у 860 р. Цьому міг також сприяти слов'янський просвітитель і проповідник християнства Кирило (бл. 827-869 рр.), який теж народився у місті Солуні. Він взимку 860-861 рр. перебував у Херсонесі, де спілкувався із руськими книжниками і ознайомився з євангелієм та псалтирем, писаним руськими письменниками (ще до винайдення Кирилом нової слов'янської абетки). Згодом у Київській Русі та в Україні було зведено чимало церков та монастирів на честь святого Дмитрія. А свої перемоги українські полководці пояснювали саме небесним покровительством цього святого.

З ім'ям святого великомученика Дмитра Солунського пов'язані, сторінки Літопису Руси-України «Повісті врем’яних літ». Зокрема згадка 907 року коли Віщий Олег розгромив греків під Константинополем, як повідомляє літопис, «убояшися греци і рекоша: ність се Олег, но св. Димитрій послан на ни от Бога» (убоялись греки і говорили: це не Олег, але святий Дмитро посланий на нас від Бога). Русичі завжди вірили, що вони перебувають під особливим заступництвом святого великомученика Дмитра. Більше того, у староукраїнських билинах великомученика Дмитра зображують русичем за походженням - настільки цей образ зливався із душею українського народу.

Церковне шанування святого великомученика Дмитра в Київській Русі почалося відразу після Охрещення Руси-України 988 р.. В житії Феодосія ігумена Печерського преподобний Нестор Літописець згадує про монастир Святого Дмитра Солунського на Печерську. До початку 70-х років ХI сторіччя будується Дмитрівський монастир в Києві, відомий згодом як Михайлівський-Золотоверхий монастир. Монастир був побудований сином Ярослава Мудрого, великим князем Ізяславом, у хрещенні Дмитром († 1078). Сталося це року 1062, і цей монастир свого часу конкурував навіть з Печерським.

Це вже пізніше князь Святополк (у святому хрещенні Михайло) звів поблизу храм на честь свого небесного патрона архистратига Михаїла, але й у новому храмі на північнім боці південного вівтарного пілона ясніла всіма шанована мозаїчна ікона Дмитра Солунського.

Мозаїчна ікона святого Дмитра Солунського із собору Дмитрівського монастиря збереглася до наших днів і перебуває в Росії у Державній Третьяковській галереї де й понині утримується під усілякими приводами, аби не віддати господарям – українським православним віруючим. Сам образ Дмитра Солунського — чубатий, з українською зачіскою, з овалом обличчя — широким і швидше по-слов’янськи, ніж класично, закругленим (щоправда, ще в римській броні, але не по-римськи трактованій), стверджує місцеву київську творчість.

Святий Дмитро Солунський, фреска з Михайлівського Золотоверхого собору в Київі ХІ ст.

В 1194-1197 роках великий князь Володимирський Всеволод Дмитрій Юрієвич III Велике Гніздо († 1212), у хрещенні Дмитро, "створив церкву прекрасну на дворі своєму, святого мученика Дмитра, і прикрасив її дивно іконами й писанням" (тобто фресками). Дмитрівський собор і донині є прикрасою древнього Володимира. Чудотворна ікона святого Дмитра Солунського з іконостаса собору також нині перебуває в Москві в Третьяковській галереї. Вона написана на дошці від труни святого великомученика Дмитра, принесеної в 1197 році із Солуня у Київ, але після пограбування Києва вивезеної до Володимира.

Одне з найцінніших зображень святого - фреска на стовпі Володимирського Успенського собору, що належить пензлю преподобного ченця-іконописця Андрія Рубльова який походив родом із України та був учнем київської іконописної школи святого Аліпія Печерського.

Пам'ять святого Дмитра Солунського здавен пов'язували на Україні з військовим подвигом, патріотизмом і захистом Батьківщини. Князі та вояки віддавали себе св. Дмитрові в опіку. Захисту святих потребували мандрівники і вояки, які виїжджали в дорогу або ішли на війну. Тому з давнини на Україні існують замовляння для захисту від куль та зброї, скеровані до Святого Дмитра Солунського та інших святих. Святий зображується на іконах у вигляді воїна в пернатій збруї, зі списом і мечем у руках. На сувої (у пізніших зображеннях) писали молитву, з якої святий Дмитро звертався до Бога про порятунок рідного Солуня: "Господи, не погуби град і людей. Якщо град урятуєш і людей - з ними і я врятований буду, якщо погубиш - з ними і я загину".

Як непоборні вояки, в українській традиції виступає трійця святих воїнів: Юрій Переможець Федір Тирон і Дмитро Солунський, що носять епітет «анікітів», непереможних але головне ця трійця: Юрій, Федір і Дмитрій виступає в різнорідних комбінаціях в обрядах і поезії навколо цілого Чорного моря, як патрони скотарства (особливо коней), хліборобства, молодецького парування, війни і т. д. — у нас і так само у народів закавказьких, греків, болгар, волохів і сербів. Дмитро Солунський, в нашім фольклорі, так само, як і балканськім, виступає як зимовий паралельний образ св. Юрія. Тому часто їх обох зображають на іконі поряд.

КУЛЬТ СВЯТОГО В МОСКОВЩИНІ

Шанування святого Дмитра простежуємо, зокрема в роді святого Олександра Невського (пам'ять 23 листопада за старим стилем). Святий князь Олександр назвав старшого сина на честь святого великомученика. А молодший син, святий благовірний князь Данило Московський († 1303), спорудив у Москві храм в ім'я святого великомученика Дмитра в 1280-х роках, що з'явився першим кам'яним храмом у Московському Кремлі. Пізніше, в 1326 році, при князі Івані Калиті, він був розібраний, а на його місці спорудять Успенський собор.

Св. великомученик Дмитрій. Ікона з Дмитрова. XII ст.

У духовному досвіді Московської Церкви шанування святого великомученика Дмитра Солунського тісно пов'язане з пам'яттю великого князя Московського Дмитра Донського († 1389). Молитвами свого Небесного заступника, святого воїна Дмитра Солунського великий князь Дмитро одержав військову перемогу над військовою міццю всієї Золотої Орди в битві на Куликовому полі (8 вересня 1380 р. у день святкування Різдва Пресвятої Богородиці) між ріками Доном і Непрядвою. Князь Дмитро Донський був великим шанувальником святого великомученика Дмитра. В 1380 році, напередодні Куликовської битви, він урочисто переніс із Володимира в Москву головну святиню Володимирського Дмитрівського собору - ікону великомученика Дмитра Солунського, написану на дошці труни святого. У Московському Успенськім соборі був улаштований боковий вівтар в ім'я великомученика Дмитра. На згадку воїнів, що впали під час Куликовської битви, була встановлена для загальцерковного пом`яника Дмитрівська батьківська субота. Вперше цю панахиду відслужили в Троїце-Сергієвім монастирі 20 жовтня 1380 року Преподобним Сергієм, ігуменом Радонежським, у присутності самого великого князя Дмитра Донського. З того часу вона щорічно відбувається з урочистим поминанням героїв Куликовської битви, у тому числі схимонахів-воїнів Олександра (Пересвіта) і Андрія (Осляби).

ДМИТРІВСЬКА БАТЬКІВСЬКА СУБОТА

В субботу переддень св. Дмитра Солунського (26 жовтня (8 листопада)) на згадку руських воїнів, що загинули в Куликовській битві в 1380 р., у Російській Православній Церкві встановлений день особливого загально церковного поминання покійних.

В Українській Православній Церкві, в наш час, ця традиція також підтримується але має дещо инший відтінок.

В Україні у Дмитрову суботу («на осінні Діди») поминають не тільки померлих членів родини, а й усіх тих, хто помер наглою смертю. Як правило, зранку нічого не варять і не їдять. А вже надвечір готують вечерю й неодмінно — коливо — ритуальну їжу. Вся сім'я сідає до столу, хтось один читає поминальну молитву і в тиші (щоб на тому світі покійні мали спокій) вечеряють. Посуд зі стравою, а також ложки залишають на столі для предків, які мають прийти вночі.

На Волинському Поліссі ритуальною стравою було не коливо, а млинці. Їх пекли відчинивши двері, чи вікна, щоб солодкий і смачний хлібний дух виманив Дідів додому. Вони ж бо, стільки літ живуть під землею, в темряві, стали погано бачити, і за пахощами млинців їм буде легше втрапити до рідні.

Таким чином, переддень св. Дмитра став днем поминання покійних. У православному церковному календарі є сім таких днів шанування предків (ці дні називають звичайно «родинними суботами»): на Масляному тижні, перед Трійцею, перед днем св. Дмитра й на Радоницю.

В ці дні служаться вселенські, тобто всезагальні панахиди—спеціальні служби, які присвячені пам'яти покійних. «Родинні суботи» — це безумовно пережиток стародавнього культу мертвих, коли вважалося, що душі померлих потребують їжі й узагалі турботи й догляду із боку живих і самі в свою чергу, спроможні надавати допомогу живим.

Як бачимо, в основі цих ї нині сущих звичаїв лежать давні уявлення наших предків про єдність світобудови і безперервність життя.

Від Дмитра вже не засилали сватів, бо скоро починався Пилипівський піст, і весіль не гуляли. Через те кпили з непросватаних дівчат. Зокрема, на Полтавщині казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра зустріне собаку та й питає: «Дядьку, чи не бачили старість?»

У селі Гальчинцях, що на Хмельниччині, дещо інший варіянт приказки: «До Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитрі хоч комин витри», мовляв, згодна на все. Святий Дмитро вже приносить зиму. В народній колядці співається:

У святого Дмитра труба із срібла...

А як затрубив ще й святий Дмитро,

Та й покрив зимков усі гори біло...

Багато з вищезазначених історичних подій лягли в основу Акафіста, який ми вам пропонуємо. Як стверджував святитель Ігнатій (Брянчанінов):«новонаверненим корисніше для молитвослів`я читати акафісти та канони, ніж Псалтир…»

Богу нашому, дивному у святих своїх, слава, честь та поклоніння завжди, нині та по віки віків. Амінь.

ПРО АКАФІСТ ТА ПРАВИЛА ЧИТАННЯ

Акафіст, від грецького слова «акафістос» - «несідальний», називають похвальні піснеспіви на честь Пресвятої Тройці, Господа Ісуса Христа, Божої Матері, святих, священних подій, - які відправляються богомольцями стоячи в противагу до «кафизми» - псалмів, які читаємо сидячи. В Україні акафісти дуже популярні, співають їх у церкві, а часто читають і приватно, як особисту молитву.

Цілий твір складається з 12 пісень, кожна пісня – з кондака й ікоса; разом 24 пісні. Автор починає кожний вірш (кондак і ікос) по черзі з букв грецької абетки, яка має їх 24. Перший кондак співаємо, инші читаємо. Останній кондак читаємо тричі, а потім перший ікос і перший кондак ( це вказано додатково в кінці акафіста). Молитву після акафіста теж читаємо вголос.

Перша частина акафісту – історичний переспів життя Ісуса Христа, Божої Матері чи святого. Друга – догматична, навчальна – оспівує правди віри про дану особу.

Найстарша поема-гимн була складена на честь Богоматері. Автор незнаний; твір, отже, належить Церкві і постав, мабуть, у першій половині VI сторіччя. Він і став класичним взірцем для подальшого складення акафістів.

Кожний кондак («коротка пісня») закінчується окликом зі Старого Завіту: «Алилуя», що означає: «Хваліть Ягве-Господа», «Слава Богові!».

Кожний ікос («будова, дім, добудова», тобто доповнення до змісту кондака) – це немов вінок з великого числа слів прослави Святого, по вступнім ствердженні про якийсь факт чи правду. Назву свою ікоси отримали від того, що співалися в тих домах, де проводив ночі в молитві преподобний Роман Солодкоспівець, перший впорядник ікосів. Ікос завжди читається після кондака і ніколи не читається самостійно. Ікос та кондак подібні за змістом та однакові у викладі. Різниця в тім, що кондак коротший, а ікос просторіший, кондак – тема, а ікос – її розвиток.

Вигук: «Радуйся!» - це немов вузол і весь зміст гимну радости. Слов`янський, а згодом український переклади грецького «хайре» («радуйся») – не дуже влучні, бо це є слово привітання: «вітай», «будь поздоровлений», - а не заклик до радости. Переклад «Радуйся, Дмитріє, мучениче непереможний!» не є легкозрозумілим, але годі инакше перекласти його зі складної грецької, ще й богословської мови. Краще було б перекладати терміном «слався» але вже до складеної традиції залишаємо звичне «радуйся».

У цілості акафіст – це гимн прослави, подяки («подячна пісня») з коротким проханням при кінці у 13-ій пісні-кондаку. Поема побудована на правдах віри і поетичних засобах, як теж і на особистих переживаннях тих, що з вірою і захопленням цей гимн радости співають.

АКАФІСТ ВЕЛИКОМУЧЕНИКОВІ ДМИТРОВІ СОЛУНСЬКОМУ

Кондак 1

Дивний воєводо міста Солуня, великий угодниче Христовий і славний страстотерпче, святий Дмитріє, що виточуєш світові милости миро, похвальні піснеспіви підносимо тобі, ми що шануємо святу пам'ять твою. Ти, що маєш відвагу до Господа, від усякого лиха рятуй тих, хто з вірою співає тобі: Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Ікос 1

Ангелів Творець і Господь Сил явив тебе, наче, Ангела в тілі, мученика твердого й сильного заступника вірних. Прибігаємо до заступництва твого, і славлення тобі приносимо: Радуйся, зірко, що засвітилась на тверді церковній; радуйся, світильниче, чудесами світ освітлюючи. Радуйся віри непохитний стовпе; радуйся, християн незламний щите. Радуйся, Солунії світла прикрасо; радуйся, Солуня похвало преславна. Радуйся, апостолів співгромадянине; радуйся, мучеників співосельче. Радуйся, бо ти вислуховуєш прохання молільників; радуйся, бо ти молишся за всіх нас Богові. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 2

Благочестиві батьки твої, не маючи дітей, старанно молилися Богові про дарування їм дитяти. Прийняв же Всевишній молитви їхні, і пом'янувши милостині, які творили вони вбогим, дарував їм тебе, блаже. Заради цього з радістю заспіваймо Богові: Алилуя.

Ікос 2

Розум Божественний маючи, ще в юначі роки, ти Богом дароване дитя, спротивився принадам поганства, наче мудрець. Батьківське ж благочестя полюбив ти, добрими ділами неначе східцями драбини від сили до сили здіймався, благодать Божу здобував ти, її ж випроси отримати й нам, що шануємо тебе славленнями цими: Радуйся, благочестивим батькам молитовний паростку; радуйся, їхнього благочестя спадкоємче; радуйся, бо народженням своїм звеселив ти багатьох. Радуйся, від утроби материної благодаттю з неба осінений; радуйся, запашна лілейко дівоцтва й нетління. Радуйся, освітлений душею й тілом; радуйся, вмістище дарувань Божих. Радуйся, бо ти від юности ідолослужінням погидував; радуйся, бо ти щире богошанування, навіть до смерти віддавав. Радуйся, бо ти благочестям своїм догодив Христові. Радуйся, бо ти благодаттю Його багато духовних плодів приніс. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 3

Сила Всевишнього зробила тебе, Дмитре, хоробрим в боях, ворогам пострахом, серед людей шанованим. Тому й злочестивий цісар Максиміян вручив тобі град Солунь, велівши, як марновірний, гнати християн, заспіваймо ж Богові: Алилуя.

Ікос 3

Маючи сприятливу нагоду і ревнощі в благочесті, перед невірними сповідував явно ти віру в Христа, всехвальний, і тих вірувати й поклонятися Христові навчав. Немов другим Павлом став ти солунянам, з якими і ми співаємо тобі: Радуйся, Церкви Христової дорога перлино; радуйся, граду твого прикрасо. Радуйся, бо ти божественні ревнощі в серці своєму носиш; радуйся, бо ти мучителів підступництво переміг. Радуйся, бо ти ідольські принади викривав; радуйся, бо ти ідольське терня посік. Радуйся, благочестя вчителеві; радуйся, на шляхи порятунку наставниче. Радуйся, ворогам видимим і невидимим твердине; радуйся, воїне Христовий непереможний. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 4

Бурею злісних думок одержимий, нечестивий цісар впав у сум`яття, побачивши тебе, всечесного, непохитним у вірі раба Христового, того хто до віри в Христа людей навертав та ідолів осоромлював, солунян же навчав, славити Трисвяте ім'я Боже й співати Богові: Алилуя.

Ікос 4

Почув ти, що палаючи на тебе, Дмитре, ярістю Максиміян йде у Солунь, молитвою й постом підготував ти себе до муки, наказав Луппу, вірному служці своєму, всі маєтки твої та багатства розділити поміж убогими. За це вихваляємо тебе з любов`ю й взиваємо: Радуйся, ти, що не злякався прохання мучителевого; радуйся, бо Христа здобув ти, все розділивши поміж вбогими. Радуйся, марнотну славу світу цього в ніщо прирівнявши; радуйся, бо ти, небесну славу в Христа Бога нашого отримав. Радуйся, бо ти є співстрадником всім хто потребує від тебе допомоги; радуйся, сущим у потребах скорий заступниче. Радуйся, жебраків збагачувачу; радуйся, вбогих заступниче. Радуйся, убогим помоче; радуйся, голодним житнице. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 5

Богоотцівській зірці уподібнився ти, Дмитре, сміливо Сонце Правди проповідував темінню одержимому цісареві. У темниці ж ним ув'язнений, славословив ти в ній, наче в світлиці світлій, Христа Бога нашого, із радістю співаючи Богові: Алилуя.

Ікос 5

Передбачаючи твою славну кончину достоблаженний, ненависник добра - диявол, заздрістю вражений, напав на тебе в образі скорпіона. Ти ж, розтоптав його, та побачив у світлі великому Ангела Господнього, що прийшов скріпити тебе та вінець райський тобі приніс, прийми ж від нас земних малий вінець похвали цієї: Радуйся, сурмо, що невірним звістила про Христа Бога; радуйся, сопілко, що втішає вуха вірним; радуйся, бо ти мужністю своєю небожителів звеселив. Радуйся, у темниці похмурій святим Ангелом утішений; радуйся, пресвітла небесна світлице, вспадкована за мучеництво. Радуйся, бо ти у плоті безплотних ворогів переміг; радуйся, бо ти підступи їх, наче павутиння розірвав. Радуйся, бо ти світлий кінець перемоги прийняв; радуйся, вінцем від Царя Слави увінчаний. Радуйся, бо ти великої благодати від нього сподобився; радуйся, бо ти велику відвагу до Нього здобув. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 6

Проповідник злочестя Максиміян радів, що його преміцний борець Лій вбиває християн. Блаженний же Нестор не терплячи тої нелюдяности, в тебе, мучениче, благословення випросив, і пішов скинути його на списи, наспівуючи Богові: Алилуя.

Ікос 6

Засяяв ти в Солуні світлом істини, святий, подав ти до Господа Нестора, через його посічення від нечестивих. Та й сам, велінням цісарським, списами пробитий був ти за Христа, перед Ним же пом'яни і нас, що поминають страждання твої й оспівують тебе: Радуйся, бо ти на Лієве скинення на списи Нестора молитвами своїми скріпив; радуйся, бо ти по вмертвінні Лія, смерть мученицьку вкупі з Нестором прийняв. Радуйся, бо ти за Пробитого на хресті нас ради списами пробитий був; радуйся, зі славою на небеса по смерти від Ангела супроводжений. Радуйся, бо ти у немерехтливому світлі душею перебуваєш; радуйся, бо ти з мучениками та з усіма святими радієш. Радуйся, покрове всіх хто піснями оспівує тебе; радуйся, молитвенниче за тих хто шанує святу пам'ять твою. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 7

Бажаючи отримати благословення від тебе блаженний Лупп, страстотерпче Христовий, взяв по кончині твоїй перстень твій і ризу твою кровію змочену, і багато чудес та зцілень ними створив, усічений був на горло, так співав вкупі з тобою й Нестором у Трійці славимому Богові: Алилуя.

Ікос 7

Новий храм маючи в задумі збудувати, досточудний, зцілений тобою Леонтій, взяв із землі святі мощі твої, що виливали миро, його ж пахощами наповнилося все місто і безліч хворих зцілилися. Так само вилікуй та наповни пахощами і нас, що співають тобі так: Радуйся, бо ти пахощі чеснот від юности полюбив; радуйся, бо ти вдачу Ангельську від дитинства здобув. Радуйся, посудино благодаті; радуйся, храме непорочности та чистоти. Радуйся, бо Господь обитель у тобі створив з Отцем і Духом; радуйся, бо Господь прослави мощі твої нетлінням благодаті. Радуйся, запашне миро, що від мощів витікає; радуйся, бо ти освячення та зцілення ними подаєш. Радуйся, бо пахощі твої запашніші від нарда і смирни; радуйся, бо ти пахощами своїм сморід страстей відганяєш. Радуйся, бо ти землю й одіж кровію своєю освятив; радуйся, бо ти ранами своїми наші виразки душевні й тілесні лікуєш. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 8

Дивне й чудне чудо створив ти, пречудний, будівничому храму твого, що повертався на Батьківщину, який взяв твою плащаницю від святих твоїх мощів, і нею покрив збурену й багатоводну ріку та перейшов її не змокнувши. Тому Богові, що прославляється в тобі, серцем та вустами співаймо: Алилуя.

Ікос 8

Палаючи любов`ю й усердністю до тебе, Леонтій, другий храм на честь твою, святий, збудував в Ілирії, батьківщині своїй, і там, як і в Солуні, безліч хворих і стражденних від духів нечистих, молитвами твоїми зцілилися, та инших багато чудес здійснилося. Їм ми, дивуємось і співаємо тобі: Радуйся, заступниче міцний, тих хто з любов`ю прославляє тебе; радуйся, будівничих храмів в ім'я твоє дивовижний покрове. Радуйся, здоров'я подавче; радуйся, недугів лікаре. Радуйся, ти який кроваві рани зупиняєш; радуйся, ти який єпарха Марина від виразок гнійних звільнив. Радуйся, бо одежею твоєю, як Павло обрусцями, ти чудодіяв; радуйся, ти, який Леонтію не мокрий на річці шлях показав. Радуйся, бо коряться тобі бистрини річкові; радуйся, бо духи злости втікають від тих хто закличе ім'я твоє. Радуйся, бо за твоєї опіки ми від наклепів ворожих зберігаємось; радуйся, бо заступництвом твоїм і ми сподіваємось від потопу та инших лих врятуватися. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 9

Усяке єство Ангельське здивувалось, Дмитре святий, великі твоїй відвазі до Господа у справі оборони Солуня, коли явленням Ангельським, наказав ти полишити ворогам місто, й не залишив ти його, славний напризволяще. Тому Ілюстрій, який сподобився жахливого бачення, із трепетом заспівав: Алилуя.

Ікос 9

Красне писемство не зможе описати, коли, полонені колись діви, образом твоїм, святий, вишиваним, зачарували і князя, який полонив їх, несподівано піднесені були тобою, і біля труни твоєї поставлені, пильнувати на день пам'яти твоєї, що звершувалась, благословили воістину про тебе Господа, з розчуленням взивали: Радуйся, бо ти за істину на землі, навіть до крові постраждав; радуйся, бо ти на небі з відвагою перед престолом Божим стоїш. Радуйся, бо ти благопотрібне звідти вірним посилаєш; радуйся, бо ти від лих тих, що прикликають тебе звільняєш. Радуйся, бо ти тим хто в озлобленні скоро допомагаєш; радуйся, бо Господь молитви твої благоутробно вислуховує. Радуйся, чудес невичерпна кринице; радуйся, знамень нескінченне джерело. Радуйся, полоненим звільнення; радуйся, варварської зухвалости приборкувачу. Радуйся, засмученим розрадо; радуйся, скорботним радосте. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 10

Урятувати хотів ти місто своє від голоду, Дмитре, був ти у пристанях морських і звідусіль, звелів всім хто має пшеницю плисти з нею до Солуня. Тому врятовані тобою від смерти, вдячно співаймо про тебе Богові: Алилуя.

Ікос 10

Стіною незламною став ти місту своєму, богомудрий, і нездоланним захисником всім хто закликав тебе, і благоволить до тебе небес і землі Творець. Також й нас навчи співати тобі: Радуйся, милосердя щирий любителе; радуйся, за тих хто в бідах жалісливий піклувальниче. Радуйся, рятівниче вірних від голоду; радуйся, від навали народів рятівниче. Радуйся, бо ти багаторазово звільняв солунян від уз роботи гіркої; радуйся, бо ти згубну пошесть та всіляку шкоду від них віддаляв. Радуйся, воєводо, ніким в мужности не здоланий; радуйся, ратоборче, сила якого ніколи не зубожіє. Радуйся, захисте міста свого від нападників, бо ти немов Мойсей, який Амалика, долає; радуйся, бо ти немов Самсон, який чужинців проганяє. Радуйся, бо ти князям вірним на ворогів перемогу подаєш. Радуйся, бо ти христолюбивим воїнам в бою помагаєш. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 11

Всякий спів перемагається, всехвальний, перед сяйвом слави твоєї та величчю чудес. Коли бо Юстиніян цісар, побажав мати в Софіївському храмі частину твоїх мощів, вогонь зійшов від труни твоєї на посланців від нього, заборонивши торкатися раки твоєї. І ми подивовані зі страхом взиваймо Богові: Алилуя.

Ікос 11

Зорею ясною, бачимо тебе, святий, для сущих в пітьмі нерозуму. Служці біля гроба твого Онисипові затьмареного гріхом святотатства, ти дворазовим явленням своїм заборонив викрадати свічки, які запалювали вірні біля мощів твоїх. Через це із благоговінням кличемо тобі: Радуйся, бо ти до мученицької кончини своєї вже свято жив; Радуйся, по смерті чудесами прославлений. Радуйся, бо ти немов живий у місті, мощами своїми спочиваєш; радуйся, бо ти завжди живий і чудеса мощами здійснюєш. Радуйся, бо ти правду із милістю розчинюєш; радуйся, бо ти полум`яно по славі Божій палаєш. Радуйся, бо святі мощі твої недоторканні залишаються; радуйся, бо тих хто торкатися їх відвагу мали, ти як блискавкою вдаряв. Радуйся, грішникам врозумителю; радуйся, святотатців покаро. Радуйся, освячення подавче, тим хто благоговіє до тебе ревно; радуйся, миро запашне для вірних. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 12

Благодать отримав ти, Дмитре, зціляти всяку недугу й всілкі виразки в людях. Подай же й нашим душам і тілам зцілення, щоб Богові, який дарував тебе нам, помічника та лікаря, подячно заспівати: Алилуя.

Ікос 12

Оспівуючи твої чудеса, догоджаємо тобі, досточудниче, що ти перед нечестивими віру в Христа Бога відважно сповідував, прославляємо мученицьку кончину твою, почитаємо пам'ять твою, і такі славлення тобі приносимо: Радуйся, найревніший послідовниче Христа Спасителя; радуйся, Його страждань мужній наслідниче. Радуйся, бо ти з небесними силами прославляєш Бога; радуйся, бо ти із Царицею небес і землі молишся за світ. Радуйся, бо ти вельми цілющим миром наділюєш вірних; радуйся, бо ти розслаблених тілом і духом зцілюєш. Радуйся, святий Дмитріє, славний великомучениче й чудотворче.

Кондак 13

О святий великомучениче й вірний угодниче Христовий, Дмитре Мироточивий, мале це славлення від нас прийми, моли Христа Бога нашого, хай вселяється пахощами в серцях наших святиня православної віри, хай множиться в житті нашому олива добрих справ, хай не згаснуть світильники наші опівночі у годину стрітення Небесного Нареченого, і хай сподобимося разом з тобою виспівувати Йому у вічному Царстві: Алилуя.

(Цей кондак читається тричі, потім ікос 1 і кондак 1)

Молитви святому великомученикові Дмитрові Солунському

Молитва перша

Святий і славний великомучениче Христовий Дмитре, швидкий у помочі й теплий заступниче, з вірою приходимо до тебе! Ти, що стоїш із відвагою перед Небесним Царем, випроси в Нього прощення гріхам нашим і щоб звільнитися нам від мору, землетрусу, потопу, вогню, меча й вічної муки. Моли благість Його, щоб ущедрити місто це, обитель цю й усяку країну християнську. Випроси у Царя Царюючих на ворогів перемогу й подолання православним християнам, всій державі православній мир, спокій, твердість у вірі й наближення до благочести; нам же, шанувальникам чесної пам'яти твоєї, випроси благодатне зміцнення на справи добрі, щоб благоутробному Владиці нашому Христу Богові тут послужити, і сподобитися молитвами твоїми наслідувати Царство Небесне для вічного прославляння Його з Отцем і Святим Духом. Амінь.

Молитва друга

Святий великомучениче Христовий Дмитре! Стоячи з відвагою перед Небесним Царем, випроси в Нього прощення гріхам нашим і щоб позбавитися нам, окаянним (імена) всезгубного мору, вогню й вічних мук. Моли благосте, Його, щоб ущедрив громаду нашу (будинок) цей і храм наш. Випроси нам благодатне зміцнення на справи добрі, щоб благоугодному Владиці нашому Христу Богові тут послужити, і сподобитися молитвами Твоїми наслідувати Царство Небесне й там прославляти Його, з Отцем і Святим Духом, повіки.

ЦЕРКОВНА СЛУЖБА

Головна ціль святкування свята святих мучеників, - як зазначає у своїй праці «Пізнай свій обряд» о. Ю.Я.Катрій - є та, щоб, розважаючи і подивляючи їхнє геройське визнання віри, і ми вчилися від них свою віру любити, її цінувати, її практикувати та мужньо визнавати. Явне визнання віри – це одна з ознак доброго і практикуючого християнина. Добрий християнин своєї віри ніколи не ховає, не соромиться, не перечить, не торгує, її не змінює, але явно і славно її визнає словом, ділом і цілим своїм життям. Такої віри від кожного з нас вимагає сам Ісус Христос, що каже: «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того і я зречусь перед Отцем моїм Небесним». (Мат. 10, 32-33)

Все наше життя і кожний його акт має бути проповіддю нашої віри. «Визнавання віри –каже св. Іван Золотоуст – діється не тільки устами, але й ділами. І коли їх нема, то ми виставляємо себе на небезпеку, що будемо покарані з тими, що свою віру заперечили».

Свято св. Дмитрія належить до середніх свят. З цим святом є злучена пам'ять землетрусу, який був у Царгороді 26 жовтня 740 року. В богослужінні на день св. Дмитра св. Церква ставить нам перед очі його геройську віру та різні чесноти. Вона славить його як мужнього Христового воїна та сповідника, як чудотворця, що лікує недуги душі й тіла та помагає в кожній потребі. "Мучениче страстотерпче, святий Дмитріє, – співаємо на стихирах вечірні – ти чудами світиш світові, наче сонце. Тож святкуючи твою пам'ять, ми всі радіємо твоїми чудами, Блаженне..." А в п'ятій пісні канону утрені читаємо: "Ті, що з вірою щиро прибігають до твого храму, Дмитріє, скоро звільняються від недуг і душевних терпінь".

Тропар та кондак

Тропар, глас 3 Великого придбала тебе, в бідах оборонця, вселенна, страстотерпче, що перемагаєш народи, бо як подолав Лієву ти гординю і на подвиг сміливий надихнув Нестора, так, святий Дмитріє, молися Христу Богові дарувати нам велику милість.

Слава: Кондак, глас 2: Струмками твоєї крови, Дмитріє, Церкву Бог окропив, давши тобі силу непереможну і зберігаючи місто твоє непорушним, бо ти його твердиня.

І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

Величання: Величаємо тебе, страстотерпче Христів Дмитріє, і шануємо чесні страждання твої, що за Христа витерпів єси.

ІСТОРІЯ НАШОГО ХРАМУ

Наш храм Святого Дмитра Солунського Мироточивого знаходиться в мальовничому куточку на північ від Києва за 25 км. житомирською трасою в мішаному лісі, між селами Бузова та Миколаївка. Передісторією будівництва храму стали політичні баталії 2004 року. У той час фундатор і будівничий храму пан Володимир Дмитрович Бондаренко очолював передвиборчий штаб кандидата в Президенти України Віктора Ющенка. Увечері, напередодні свята Дмитра Солунського по дорозі до своєї дачі, на машину пана Володимира був здійснений напад. В машині окрім нього знаходився водій Олександер. Нападники закидали машину горючою сумішшю, і лише дивом пан Бондаренко та водій уникнули смерти. В подяку святому Дмитрові Солунському за порятунок, пан Володимир вирішує збудувати храм…

Будівництво храмового комплексу було розпочате 2006 році за проектом архітектора Бориса Слєпцова. Настоятелем храму згідно указу Патріарха Філарета був призначений протоієрей Богдан Тимошенко . Ієрейське освячення храму було здійснене в травні 2007 року

До комплексу споруд входять сам храм, виконаний у вигляді шатра під одним куполом технікою дерев`яного восьмистороннього зрубу загальною площею 100 кв.м, що нагадує староруські форми кам`яних храмів. Залишки такої, але кам`яної споруди, знаходяться на Старокиївській горі поблизу історичного музею в Київі. Круглої форми храм у Київі є ще на місті Аскольдової могили, але це споруда 19 століття. Круглі храми збереглися в Сербії, Чорногорії, Грузії, є вони в Карпатському реґіоні та на колишніх землях Новгородщини (Північ Росії) та Чернігово-Сіверських Землях. Іконостас виконаний в українському барокальному стилі за проектом протоієрея Богдана Тимошенка. Різьба іконостаса виконана київським майстром. Ікони виконані львівськими ікономалярами в традиційному українському барокальному стилі Київо-Печерської школи ікономалярства.

До храмового комплексу входить рублена брама з дзвіницею. Дзвони відлиті волинськими ливарними майстрами дзвонів.

Також на території храмового комплексу розташовані дитячий гральний майданчик, «розмовне коло» ватровий комплекс для духовних бесід і гутірок. Перевезені для зберігання та музейного використання старовинні українські хати, одна з Карпатського реґіону инша з Полтавщини Біля храму відведене місце під цвинтарний комплекс, а також будується трапезна споруда, для урочистих подій. Йде будівництво недільної школи при храмі, площею 570 кв.м, яке заплановано закінчити перед освяченням всього комплексу запланованого здійснити у вересні 2007 року під керівництвом Його Святости Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета.

Запрошуємо вас відвідати наш храмовий комплекс у мальовничому куточку Київщини. Церковні служби здійснюються щонеділі та свята початок Служби Божої о 10.00, таїнство Сповіді здійснюється з 9.30. В храмі здійснюються всі церковні Таїнства та треби.

Раді будемо прийняти вас у себе під заступництвом святого великомученика Дмитра Солунського Мироточивого.