Улад пластунів-сеніорів Юрій-Мирослав Левицький

Пл.сен.кер. Юрій-Мирослав Левицький (Люлька), ДК

УЛАД ПЛАСТУНІВ СЕНЬЙОРІВ

Пласт – організація (чи рух?), що своєю метою має самовиховання молоді скавтською методою. Англійський генерал Бейден Пауелл на підставі свого досвіду у війні в Африці створив виховну систему, яку прийняв д-р Олександр Тисовський, що разом з кількома іншими (Чмола, Франко і т.п.) примінив її до українських обставин, створивши Пласт, пластунський рух.

Коли БіПі мав на увазі англійську молодь і змагання англійської нації до дальших імперіяліс-тичних завоювань (для більшої слави Англії), то Дрот мав на увазі молодь, яка змагалася за визволення української нації з-під ярма окупантів, за створення незалежної української держави. Тому ціллю Дрота були створити „новий люд”, який би „на щастя дорогу увів Вітчизну”, теж для більшої слави, але слави України. Новий люд, який би добро батьківщини поставив на перше місце в своєму житті. І в тому основна різниця між англійським скавтінґом і пластовою системою.

Ідея нового люду, люду, який був би сильний, красний, обережний, але й при тому бистрий в осягненні остаточної мети українського люду – створення своєї держави – це головна мета основників Пласту. Цей новий люд мав вирости з юнацьких рядів (а від 1924 року з новацьких і юнацьких з'єднань), набравши професійного знання в рядах старшого пластунства. Одне слово, новий люд – це виховані в Пласті громадяни, це пластуни-сеньйори!

Основна мета і основне завдання пластунів-сеньйорів – це на дорогу щастя увести Вітчизну (такі слова пластового обіту, який ми склали; усучаснена редакція: До щастя Вітчизну свою поведу), до кращого майбуття! Хоч перша мета – створення незалежної української держави – вже здійснилась, проте до добробуту в цій державі ще далеко. І під цим кутом, і тільки під цим кутом – увести нарід на дорогу щастя - треба планувати організацію сеньйорів, їхню працю, всю їхню діяльність.

Скавтська самовиховна праця відбувається в юнацьких гуртках добровільно заприязнених хлопців-однолітків під проводом впорядника. Їхній вік: 12-18, 10-16, залежно від правил даної країни. У цьому віці самовиховання діє найсильніше. Кілька гуртків сполучається в курінь, який стає для юнацтва щось у роді мікросуспільства; юнак відчуває, що крім нього і його гуртка є ще інші пластуни, з якими він мусить співпрацювати. Роль досвідчених впорядників гуртків та зв'язкових є величезна, бо вони власне відповідають за те, у якому напрямку розвиватиметься самовиховання їхніх юнаків. Чи ми кладемо належну вагу на вишкіл добрих впорядників і зв'язкових?

Уже в новацтві (7-11 років, у деяких народів 6-10) новак старається бути щораз ліпшим, старається бути кращим сьогодні, ніж він був учора. Властиво, людина виховується до самої своєї смерти, вона завжди повинна поліпшувати себе. Але головна дія самовиховання відбувається в юнацькому віці і тому вона є така важна, тому на юнацький улад кладемо найбільший натиск. У США українці зорганізували ще молодших (4-6 років) у т.зв. Пташата. Очевидно, про самови-ховання не може бути тут мови, бо діти самі не рішають, чи вступити їм до пташат, чи ні; більш того, вони ще не розуміють, що це пташата. Цікаво було б почути (чи прочитати) звіт засновників і провідників пташат, про їхню програму, про їхній успіх чи брак успіху в цій ділянці.

Людина, яка осягнула 18 років життя, звичайно входить у період здобуття вищої освіти, осягнення професії та заснування своєї окремої родини. У цей час вона мусить присвятити головну увагу на повищі цілі і тому має дуже мало часу на щось інше. Це вік старшопластунський, а старших пластунів ми дуже часто запрягаємо до праці як впорядників чи зв'язкових, з чого вони рідко коли задовільно вив'язуються без занедбання своїх студійних обов'язків, а про значення добрих виховників сказано вище. Я б назвав старшопластунський улад перехідним уладом: вони вже не юнаки, вони вже „самовиховались”, але вони ще не є вповні новим людом. Вони ще не є повними членами дорослої громади. З хвилиною закінчення студій і одержання праці, яка б забезпечувала б його і його родину, та з хвилиною заснування своєї власної родини, старший пластун, без уваги на свій вік, стає повноправним членом спільноти, новим людом, стає пластуном-сеньйором.

Які ж завдання стоять перед пластуном-сеньйором, новим людом? Сказано ж вище: на щастя дорогу ввести Вітчизну! Це вже не юнацька чи навіть старшопластунська забава-гра! Це застосування набутого досвіду в юних літах до поважної праці для добра Вітчизни!

Уважаю, що найголовнішим обов'язком пластуна-сеньйора є піклування про свою сім'ю. Бо не можеш піклуватись про інших, якщо не піклуєшся про свою родину, про свою дружину, про своїх дітей. Не можеш бути добрим виховником інших, якщо не виховуватимеш своїх діточок, з якими ти в контакті цілий час, розвиток яких ти спостерігаєш щоденно і навчаєшся з цього досвіду. Сім'я – основа народу, чим більше здорових родин, тим здоровіший, тим щасливіший увесь народ!

Між найпершими обов'язками ставлю виховну працю в Пласті, працю впорядників і зв'язкових в юнацькому уладі та працю сестричок і братчиків та гніздових у новацькому уладі. Як я згадав вище, цю працю кладуть на рамена старшого пластунства, ба навіть на рамена ще не досвідченого юнацтва (братчики й сестрички в новацтві), хоч цю працю повинні виконувати сеньйори, і тільки в вийняткових випадках старші пластуни. Ми повинні строго триматися засади: немає відповідних, досвідчених виховників – немає нових пластових гуртків чи роїв! Отож на плечах пластунів-сеньйорів лежить дальша доля, дальше існування Пласту! І це – величнє завдання! Це постійне вирощування нового люду! Але всіх сеньйорів (вік 25-100 з гачком) забагато для цієї праці, Зрештою, виховування пластунів на те, щоб вони в майбутньому були тільки виховниками пластунів – розминається з ціллю Пласту. Ми зробили б з Пласту своєрідне ґетто, своєрідну „пластову родину”, а це суперечить меті Пласту: Пласт – це інтеґральна частина української спільноти, суцільно сплетена з громадою, а не щось відокремлене, замкнене в собі!

Дальшим обов'язком - матеріяльна та моральна піддержка Пластові в усіх його починаннях. Хоч українське суспільство (і українська державна влада) повинні давати Пластові всіляку допомогу, пластуни-сеньйори своєю жертвенністю мають давати приклад іншим. Це включає і організацію приятелів Пласту (Пластприят) та, якщо потрібно, взяти провід у ньому. Відкиньмо фальшиву думку, що Пластприят є щось нижче, щось менше вартісне, що пластунові-сеньйорові не годиться бути членом Пластприяту!

Дальшим важним завданням, хоч і непомітним для зовнішнього ока, це постійна дальша праця сеньйора над собою, над поліпшенням свого характеру, над осягненням ще більшого знання, щоб могти якнайкраще служити своїй Вітчизні, щоб Вітчизна мала з нього якнайбільшу користь. Ясно, що це включає старання якнайточніше придержуватись усіх 14 точок Пластового Закону, і це не тільки точок, недотримування яких здалеку видно (як ось споживання алькогольних напитків і палення тютюну), але й тих невидних: словний, сумлінний, точний, корисний і т.д. і т.д. Дехто вигнав би з Пласту всіх п’яниць і курців, але задержуючи навіть на високих постах усіх несловних, брехунів, несумлінних, неточних і т.д.

До цього належать і три головні обов'язки пластуна, між якими вірність Богові та Україні стоять на першому місці. Але ці точки вимагають окремого довшого обговорення. Коротко можна поставити аксіому: Особа, яка не вірить в Бога, яка є атеїстом, не може бути членом Пласту, отже не може бути пластуном-сеньйором. Пластун-сеньйор – це релігійна людина, яка сумлінно визнає свої релігійні переконання і сповняє свої обов’язки. У нього релігія не на словах, а на ділі. Особа, яка не працює для добра України і не старається поліпшити її долю, не старається ввести її на шлях добробуту не може бути членом Пласту, отже й пластуном-сеньйором!

Новацьке, а особливо юнацьке щоденне добре діло має стати повсякчасною готовістю пластуна-сеньйора прийти зі швидкою безкорисною допомогою усім потребуючим, хто б її не потребував!

І ще одне, може одне з головних: Де б пластун-сеньйор не був, яку б працю не виконував, він завжди виконуватиме її якнайсолідніше, якнайкраще, якнайуспішніше, згідно зі своїми здібнощами!

Це все відноситься до особистих обов'язків пластуна-сеньйора. Але чи сеньйорат, як улад (чи об’єднання, якщо хтось настоює на цьому) не має окремих обов’язків? Гуртових обов’язків? Сеньйори належать до куренів УПС, хоч існують і сеньйори-самітники. Курені УПС – це здебільшого продовження давніх старшопластунських чи навіть юнацьких куренів, в яких плекаються дальше романтичні традиції самовиховних з’єднань. Є курені УПС, створені, що так скажу, штучно, з виходців з різних юнацьких чи старшопластунських куренів чи просто з осіб, які до Пласту прийшли вже в дорослому віці, без попереднього пластового вишколу й досвіду (а це останнє відноситься в першу чергу до сеньйорів в Україні, які ще не встигли створити, крім одного, сеньйорських куренів).

Які ж завдання стоять перед цими сеньйорськими з’єднаннями? Повторюю сказане вище: завданням Пласту є виховати новий люд, який на щастя дорогу введе Вітчизну. Цим новим людом є пластуни-сеньйори, отож перед ними стоїть величнє завдання всіма силами старатися ввести Вітчизну на шлях до щастя, до кращого майбуття. А шляхів до цього, а засобів до цього – безліч!

Чи існуючі курені УПС виконують це завдання? Чи існуючі курені УПС мають перед собою якусь конкретну мету? Курінь Вовкулаки влаштовує табори для вишколу юнацьких провідників-виховників Золота булава. Курінь ім.Орлика влаштовує Орликіяди. Курінь Чорноморці організує водні табори. Але чи всі члени куреня в цих завданнях заанґажовані, чи може їх провадить тільки горстка ентузіястів? Курінь Дубова Кора провадив всю пластову виховну працю на терені британської зони Німеччини, а по розселенні за океан? Правдоподібно є ще курені, які працюють у якомусь напрямку (про що я не знаю), але що роблять інші курені, а їх багатенько! Чи ще дальше провадять юнацькі ігри, чи може стали „товариствами взаємної адорації”?

Д-р Теодосій Крупа, курінний Дубової Кори, запропонував, щоб сеньйори гуртувались у віль-ні, не зв’язані строгими правилами, з’єднання для спільної праці для добра Вітчизни. Розвиваючи цю думку, пропоную, щоб ці з’єднання (може хтось придумає для них назву?) мали ось такі завдання:

Сеньйори, що виконують виховну (не адміністраційну) працю в УПН чи УПЮ об’єднуються в кадру виховників (Орлиний та Скобиний Круги). Їм можна б надати титул скавтмайстрів (його в нас вживали колись), але зі зрозумінням, що титул скавтмайстер не означає, що він є кращий сеньйор від інших, але тільки вказує на працю, яку він виконує. Їхнє завдання – виростити новий люд.

Сеньйори, які є лікарями чи працюють у здоровельній системі повинні згуртуватись для того, щоб намагатись усіма легальними способами добитись якнайкращого функціонування системи охорони здоров’я для населення України.

Сеньйори, які мають юридичну освіту і є адвокатами (захисниками), суддями і прокураторами гуртуються для того, щоб подбати, щоб юридична система в Україні була якнайсправедливіша і особисті права людини були вповні забезпечені.

Сеньйори з журналістичною практикою гуртуються у з’єднання для того, щоб добитись правдивої інформації про події і їх інтерпретацію (і пильнувати, щоб воно надалі продовжувалось), а також підсилювати національну свідомість населення.

Сеньйори з богословською освітою гуртуються для того, щоб піднести рівень духового й морального життя народу України. Сюди можуть входити теж і педагоги.

Сеньйори з педагогічною освітою творять з’єднання, що мають на меті піднести на якнайвищий рівень освіту населення України, щоб охопити школами всіх дітей (творячи, де потрібно, спеціяльні школи для потребуючих).

Сеньйори, які займаються політикою та входять до законодавчих органів України, гуртуються для створення якнайкращих законів для держави й населення. Чесною грою вони намагатимуться викорінити корупцію з усіх ділянок державного життя.

Це тільки декілька прикладів таких згуртувань. Їх може бути багато більше у залежності від потреб. Їхньою основною (і одинокою!) метою має бути „на щастя дорогу ввести Вітчизну”! Це не профспілки, які дбають про добро своїх членів. Це гуртки, які дбатимуть про добро народу!

Є можливість творення з’єднань на територіяльній основі (осередки праці?) – міській, районній чи обласній – для допомоги в розв’язці місцевих проблем, яких може бути дуже багато і вони можуть бути різні на різних теренах. Але все це має йти для поліпшення життя народу!

Ці з’єднання можуть бути постійні або тимчасові, залежно від ситуації, тобто аж доки проблема не буде розв’язана. Один пластун-сеньйор може одночасно належати до кількох з’єднань, якщо заходить потреба і якщо він має змогу і тут і там діяти. Але не повинно бути сеньйора, який би не належав до жодного!

Організацією тих з’єднань, координацією їхньої праці повинна зайнятись Головна Булава УПС. Булава повинна відчути, де такі творива потрібні і допомагати в їхній праці. Зокрема, Булава повинна бути в контакті з урядом України та всіма владними установами. Вона повинна спомагати всі позитивні дії уряду, але одночасно конструктивно критикувати всі, які йдуть на шкоду народові. Це вже політична діяльність, але чи можна на щастя дорогу ввести Вітчизну без політики? І від неї УПС ніяк не може відмовитись!

Головною нашою болячкою, принаймні в діяспорі, що на з’їздах УПС ми ухвалюємо резо-люції, в які самі не віримо і заздалегідь знаємо, що їх перевести в життя неможливо. Вживаємо бомбастичні фрази, щоб тільки виглядало назовні, що ми великі патріоти і прагнемо до великого, але за нашими словами криється порожнеча!

Я представив проєкт дії УПС. Так, він відноситься до дії УПС в Україні, бо діяспорним пластунам тяжче вводити Вітчизну за дорогу щастя, на шлях у краще майбутнє нашого народу! Але і тут можливість для цього можна знайти, якщо тільки є добра воля.