Неділя про митаря і фарисея

Притчу про митаря і фарисея Ісус промовляє в першу чергу для тих, котрі вважали себе праведними, тобто повністю ПРИМИРЕНИМИ з Богом, і зневажали інших. Для нас це звучить незвично, але така була постава тогочасних побожних людей.

 Митар і фарисей представляють два протилежні кінці тогочасного суспільства. Хто такі фарисеї? Миряни, котрі прагнули щодня якнайкраще виконувати 613 правил Закону. Їжа мала бути тільки чиста, суботній спокій мав свято зберігатися. Здається – взірцеві святі! Фарисей, це особа, котра вважає себе найближчою до Бога, відокремленою від інших (власне, це і є значення слова «фарисей» - відокремлений). Але не тільки вони самі, а й люди вважали їх за таких.

         Митар – повна протилежність фарисею. Збирав податки й АКЦИЗИ для окупаційної римської влади. Всі мали їх за професійних злодіїв, вони нехтували закон, порушували правила і самовільно завищували суми податків. Отже, були настільки нечисті, що не мали жодної надії на порятунок. Навіть якби митар захотів спастися, мусив би поміняти свій фах. Отже, бачимо два крайніх випадки, дві особи: одна – найближча до Бога,  друга –не найдальша, але така, що Бога зрадила.

 Обоє ідуть до храму, щоб помолитись. Як молиться фарисей? Ніби звертається до Бога, а насправді прославляє себе самого.  Його добродійні вчинки на перший погляд нібито гарні. Який би священик не хотів мати повний храм таких надійних і відданих парафіян, як фарисей із сьогоднішньої притчі? Якби було більше таких людей, що віддають церкві десятину свого прибутку, церкви не мали би жодних проблем з утриманням семінарій, виданням літератури, благодійними обідами для знедолених. Однак діла фарисея зовсім не корисні. Чому? Не тому, що він робить набагато більше, ніж Бог вимагає – закон приписує постити один день на рік, а він, як праведник, постить двічі на тиждень У понеділок, коли Мойсей піднявся на гору Синай, і в четвер, коли спустився. Десятину треба було платити з того, що вродило, а він дає десятину з усіх своїх прибутків. Ревність. На перший погляд, похвали гідна, але марна.

Згадаймо слова, якими починається молитва фарисея: «Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди - грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.» (Лк.18,11).З висоти своєї вдаваної праведности осуджує ближнього. Тож не дивуймося, що Христос називає фарисеїв пофарбованими трунами: зовні красивими, а всередині – повними гною.

 А тепер наступне питання: шо спільного між фарисеями і пластунами?

Скільки є Божих заповідей? 10.

Скільки є пластових заповідей? 14.

Чи не свідчить це про те, що пластуни, котрі бажають бути вірними Богові, прагнуть зробити трохи більше, ніж зазвичай роблять інші християни?

Така схожість з фарисеєм робить честь пластунові.

І не доведи, Господи, щоб ми стали подібними до них в іншому, щоб не перетворився пластун в розцяцькованому однострої з усіма можливими щитиками, відзначками і орденами у пофарбовану труну.

Бог дає свою любов не тим, хто її заслуговує, а тим, хто її потребує.