Неділя про Закхея.

 Сьогодні для митаря Закхея почалось нове життя. Почнімо і ми наш духовний блог, про який ви просили. Почнімо підготовку до Великого посту. Його завдання – допомогти людині віднайти Бога, повернутись до Нього. Сьогоднішня неділя – про одну людину, яка зробила це.

 «Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).» (Лк. 19, 1). Єрихон контролював переправу через річку Йордан. Торгівельні шляхи чисельних східних караванів прямували через нього до Єрусалиму і далі до узбережжя Середземного моря. Туди везли одні товари, назад поверталися з іншими, і Єрихонська митниця щораз збагачувалась. Місцеві митарі обдирали торговців, як липку, і наживали великі статки. А старшим над ними був Закхей. Як ставились до митарів, чуємо в сьогоднішньому Євангелії: «І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка» (Лк. 19,7).

 У дзеркалі бачимо, які ми є. В очах Ісуса можемо побачити, якими маємо бути. Тільки треба в них подивитись. Закхей зробив це. І Бог не забув про нього (ім’я Закхей – це скорочена форма імени «Захарія» - «Бог пам’ятає»). Слова Спасителя: “Блаженні чісті серцем, бо вони Бога побачать” (Мф. 5:8), сказані, ніби про нього. Закхей”, тобто “чистий”, «справедливий». Таким хотіли бачити його батьки, коли обирали синові ім’я. А він став митарем, грішив, збирав податки для Римської імперії в такий спосіб, що й про свою кишеню не забував. На деяких митницях, на жаль, за 2000 років мало що змінилось.

 Бачимо, що Закхей стає протилежністю багатому юнакові (Лк. 18:18-23). І він, і той юнак мали великі статки, але юнак так любив своє багатство, що не бачив нічого ціннішого від нажитих скарбів. Закхей, навпаки, готовий віддати половину свого майна вбогим, а з другої половини обіцяє компенсувати вчетверо усім кого несправедливо покривдив. Багатий юнак відходить  від Спасителя і сумує. Закхей радо приймає Господа у своєму домі. Коли згадуємо багатого юнака, завжди в пам’яті «вушко голки». Багатство Закхея не завадило йому і його родині спастись. Церковне передання каже, що він став єпископом Кесарії Палестинської.

 У Альберта Швейцера знаходимо гарну думку: “Якщо ти володієш чимось, що не можеш віддати, то не ти володієш ним, а воно володіє тобою”. Хай ніщо тілесне не завадить нам не тільки побачити Бога, але й прийняти Його. Хай Великий піст, що до нього розпочинаємо підготовку, допоможе нам подолати всілякі тілесні залежності й зростати у святості. Амінь.

о. Сергій Прудко