Мій курінь

Подруга Діброва (пл.сен.пр. Тетяна Асадова, ДК)

"Засновники "Дубової Кори", які заклали курінні традиції у Британській зоні Німеччини, і не мріяли, що їхній курінь так бурхливо розвиватиметься в Україні... Особливо в ті роки, коли, прощаючи одне одного на Вічну Ватру, рахували, "скільки нас лишилося". Будьте гідними їхніми наслідниками. За новий люд!", - це написала мені Оля Свідзинська. Дякую, Олю. Буду гідною.

Думаю, що все ж таки вони мріяли і сподівалися, вони знали, що так буде.

Кожен з засновників мав порядкове число 7, це дивне число... і от - нам 70. Ми витримали і зберегли себе. Починається новий етап у житті нашого куреня.

Уже вгамувалися емоції і я можу спокійно згадувати свої відчуття від Ювілейного Великого Багаття. Берегтиму це... Зараз я хочу написати про те, що для мене мій курінь. Здається, що він завжди був у моєму серці. Тут все рідне, кожен запис в Книзі Законів і Звичаїв знайомий. Для мене це звичне і зрозуміле, ні на хвилину я не мала сумнівів, що моє місце тут. Шум Дубових Листочків повернув мене в рідний курінь.

Так, обіцяю, я буду гідною. Ми завжди матимемо, кому сказати наше "Дубе кріпись", робитиму все, щоб завжди був той, хто відповість "За новий люд!"