(церква в Космачі)
о. Осип
Каменецький – Друг Будзік, ДК
Ввійшов ув історію куреня,
маючи на курінній відзнаці 9 жолудів. Важливо, що в «Щумі ч.1» він згадується
не просто як пл.сен., а як скм.-скавтмайстер, а це треба було заслужити. Брав
участь у таборі «Гуляйполе» ще як неоформлений член куреня, але уряд мав
поважний: Ґенеральний полевий духовник і,
одночасно, ґенеральний будильник сумління сплячого сеньйорського братства, і,
кажуть, «виконував своє завдання блискуче: сеньйори під час усіх нарад дрімали
на пекучому сонці, за виїмком того часу, коли зам-ком-не-політ-рук читав
протокол з Білєфельду (бо тоді всі спали, мов побиті)».
«Іспит» на вступ до куреня
успішно склав 4 лютого 1949 р.Б. Читаємо про це в «Шумі»: «Прийшла черга на
о.Каменецького... Дорогий наш Будзік (пластове ім’я з сеньйорського табору
”Гуляйполе”) прекрасно вив’язався зі свого завдання. Беручи до уваги його
духовний стан, він перебував свою пробу в поважній формі. Мав розвинути ширше
13 точок, які мали б бути внутрішним законом Дубової Кори. Слідкуючи за словами
Будзіка, перед нашими очима з’явився величавий собор Київської Софії з її
великою центральною копулою і 12 побічними. Всі копули разом зображують
символічно Христа і 12 апостолів. Будзік кінчить словами: „Куреневі Дубової
Кори бажаю рости до слави Софійського Собору”. 13 точок перетворив
о.Каменецький у одну 13 точку... І так, як міцно прикріплені бічні копули до
великої, так і наші друзі повинні творити один міцний ланцюг довкруги свого
Дубового Верховіття, а наша „Книга Законів” має бути невідлучним товаришем у
житті кожного з нас...»
Згадаємо ще, що служив
Службу Божу на таборі в Еррель і брав участь у Першому Великому Багатті.
Водночас знаємо про друга
Будзіка так мало, що навіть не можемо сказати, коли він народився і помер. Народився
в місті Марії – Маріямполі на Івано-Франківщині. Скупі згадки в мережі:
- вчився, ймовірно, в
Заліщанській вчительській семінарії на Тернопільщині ( у 1936 р.Б.
реорганізована в гімназію);
- довголітній парох Космача на Гуцульщині;
- на еміграції перебував в
англійській зоні у Німеччині;
- після закінчення Другої
світової війни - парох у провінції Манітоба (Канада).
У посмертній згадці про нього
читаємо: «о. Осип в особистому житті був дуже скромний, товариський, жертвенний
на добродійні цілі та до самопосвяти відданий своїй церкві й народові. В кожній
парохії, де довелось йому бути, організував церковні братства й сестрицтва,
церковні хори, а церкву прикрашував вишивками народного мистецтва, килимами та
образами святих, праць українських мистців. Брав активну участь у читальнях Просвіти,
кооперативах, молодечих організаціях і особливо в Пласті. Сам належав до
сеньйорського куреня ,Дубова кора". Кожного року літом, находив площі в
Космачі і Прустурах в Карпатах на літні табори для пластової молоді. В Канаді
був довгі роки членом Ради Пресвітерів Вінніпегської архиєпархії». Високопреосвященніший
Митрополит Кир Максим Германюк казав, що о. Осип: «був справдішнім українським
патріотом на ділі, а не на словах».
Згадаймо брата нашого Будзіка – пл. сен. Юліана
Каменецького, видатного галичанина, пластуна, педагога, українського громадського
діяча. А тому згадаємо, що його життя було пов’язано з Рогатином. 1923 р.Б. він
завершив навчання в Карловому університеті у Празі і став учителем історії в
гімназії «Рідної Школи» в Рогатині, де пропрацював 18 років. Був за голову
рогатинської філії товариства «Учительська громада». Також організував
протиалкогольне і протинікотинове товариство «Відродження», був редактором
журналу товариства. Крім того, в Рогатині організували Товариство охорони
воєнних могил, звели пам'ятник героям українських визвольних змагань на
місцевому цвинтарі.
Більше про
одного з братів друга Будзіка (другий теж став священиком) можна прочитати за
посиланням:
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар