Велопроща до ікони Вишгородської Богородиці

28-29 травня 2011 р.Б. Замість верблюдів - велосипеди, замість пустелі – ірпінські луки і діброви.
Благословляв в дорогу не Папа Римський, а о. Мирослав, під капличкою св. Анни; велопрочани, не з меншим натхненням, ніж хрестоносці, рівними рядами рушили до Небесної заступниці: не до Єрусалиму, а до славного Вишгорода. Насправді ряди були й не дуже рівними, бо на повороті з Ірпеня сталася втрата – одна з прочанок пересіла з верблюда на фіру (з велосипеда до автобусу), а наприкінці шляху вже більше половини прочан, в тому числі і я, просили допомоги у Матінки Божої ще не доїхавши до Вишгорода. Зайвим був бутерброд на 3 зупинці, і не зайвим було б хоч зрідка виїжджати розім’яти ноги в період між велопрощами.