д-р Володимир Помірко – друг фон
Чух-чух
Знаємо про пл.сен. Володимира Помірка дуже мало. З дубовокористими він від
літа 1948 р.Б.
Наприкінці серпня активно долучився до табору «Трипілля» в Еррель біля
Мунстер-Ляґер. Третього вересня, на закінчення табору, заясніла остання ватра і
всі заспівали, коломийку, що її уклав Чух-чух:
„Ой, Трипілля, ой, Трипілля,
Жаль нам за тобою,
Ми нераз тебе згадаєм
З щирою тугою...”
А в числах 4 – 9 вересня того ж року був на славному сеньйорському таборі «Гуляйполе»
в Люнебурґер Гайде. Хоча в реєстрі записаний, як неоформлений, отже, ще не член
куреня. Але в проводі табору посідав поважний уряд Ґенерального обозного і
великого конюшого. Саме завдяки барону фон Чух-чуху(саме так, бо шляхетського
роду) в традицію куріних таборів увійшли, крім репет, трипети, квадропети і
квінтопети. Восени зголошує проводові ДК своє бажання приєднатись до куреня і
14 листопада отримує, разом з іншим 9 кандидатами, згоду. А 4 лютого 1949 р.Б.,
на Малому Багатті в часі Загального З’їзду Пластунів Англійської Зони, мужньо пройшов
церемоніял прийняття. У «Споминах» читаємо про це: «Встає з крісла наш
незрівняний смішака пл.сен. Помірко. Став, випрямився і жде на свій присуд. Це
вже приблизно 12 година ночі! Помірко має знайти горнятко, наповнити зимною
водою і принести. Знаючи місцеві обставини, це не була така проста справа. Та
по обличчі Помірка промайнула легка усмішка, думав, мабуть, що це все! Вдарив
зап’ятками: „наказ” – і відійшов... За коротку хвилю з’явився в дверях зі своєю
роззброюючою усмішкою і з горнятком свіжої води. Та це не був кінець. „Помірко,
піди з цим горнятком на гору до кімнати 11, де сплять сеньйорки. Чи сплять, чи
ні, застукай, увійди до кімнати, підійди до ліжка Наді Глинянської і скажи; „прошу
випити цю воду”. Більше ні словечка!”
Треба було побачити міну Помірка. Постояв хвилину мовчки і спитав: „Чи
направду маю так зробити?” Острий погляд і слова: „Помірко, обернись, кроком
руш на другий поверх!” Підніс благально очі вгору, глибоко відітхнув і пішов...
Чекаємо... Минають хвилини... і ось перед нами Помірко знов. Обличчя усміхнене,
хоч трошки заклопотане. „Наказ виконано, половина води випита”. Сердечний сміх
друзів заглушив дальші слова Помірка. В прибіжищі „сеньйоріт”, з яких деякі вже
спали, а деякі дрімали, зробилося маленьке замішання з приходом Помірка. Одна з
них, я назвала б її Цокотуха, „засипала” біднягу Помірка дощем слів: „що Ви
собі думаєте, як так можна, не даєте нам спати, що це все значить”... Одначе
Надя зорієнтувалась, що це якісь пластові жарти, спокійно надпила воду і
передала горнятко Поміркові. А що він не виконав зовсім правильно свого
завдання (забагато говорив і виправдувався) - це виявилось другого дня рано.
Але Помірко боронився завзято і відпирав усі наступи. Все ж таки пробу
перейшов.» І отримав 10 жолудів на курінну відзнаку.
Ще трохи знаємо про участь фон Чух-чуха у Першому Великому Багатті куреня,
що відбулось на терені «Трипілля» під час пласт-зонального табору в червні 1949
р.Б, де гідно асистував на Службі Божій пластовим сеньйорам отцям Побігушкові
та Каменецькому –Будзіку, ДК. Десь мають зберегтися світлини з тої Служби. А вже
восени, перед виїздом до Канади, перебував у транзитному таборі.
Стільки довідуємось з «Шуму ДК. ч.1».
Кілька коротких доповнень про друга Володимира з інших ресурсів:
ветеринарний лікар, заступник голови Шікаґського відділу ОбВУА (Об'єднання
бувших Вояків Українців Америки). Широко знаний пластовий діяч, народний
робітник і церковний муж довір'я, член Братства св. Андрія при новозбудованому
соборі св. Володимира і Ольги. Умів, завдяки своїй вдачі, здобути собі велике
коло приятелів. Служив у польській армії та потрапив до німецького полону на
початку другої світової війни.
Відійшов на Вічну ватру 7-го квітня на 69 році життя. Похований на
українському цвинтарі св. Миколая. У похороні взяли участь шість священиків,
між ними о. монс. І. Прокопович з Дірборн біля Дітройту, близький кревний покійного.(«ВІСТІ
КОМБАТАНТА», КВАРТАЛЬНИКА ОБ"ЄДНАННЯ БУВ. ВОЯКІВ УКРАЇНЦІВ В АМЕРИЦІ,
БРАТСТВА КОЛ.ВОЯКІВ 1-ОЇ УД УНА).
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар