Ювілейне – друг Китаєць
Напишу кілька слів про ще одного нашого героя – о. Семена Їжика, друга
Китайця. У першому «Шумі» знайдемо небагато відомостей про нього, бо, коли творився
курінь, він уже емігрував з Ганноверу до Канади. Але маємо многоцінне джерело –
його книгу «Сміх крізь сльози».
Перегляньте. Ні, не перегляньте – прочитайте! На стор. 6 побачите фото
отця, на стор. 164 згадуються Матла і Шехович. А на стор. 168 і далі – про відродження
Пласту й життя молоді, не тільки пластової, на таборах.
Народився митрофорний протоієрей Семен 19 березня 1913 р.Б. в с. Нижнє
Висоцьке Турківського р-ну Львівської обл. Богословські студії здобував у Перемишлянській духовній семінарії (нині Польща). Висвячений
на диякона в червні 1939 р.Б., а 19 травня 1940 р.Б. блаженний Григорій Лакота,
єпископ-помічник Перемишлянської єпархії УГКЦ
і ректор семінарії, висвятив його на священика. Молодий ієрей служив на
парафіях у Галичині. І добре служив, бо у вересні 1943 р.Б.ним зацікавилось
гестапо. Тоді ареш, тюрьма і до 1945 р.Б. він перебуває в концентраційних
таборах. Краще, ніж о. Семен, я не розкажу про це. Читайте на стор. 52 – 130.
У Канаді служив
у різних парафіях, зокрема в українській церкві Христа Царя у Вінніпезі (1993–1995рр.Б.). Понад 25 років був душпастирем парохії в Парках
біля Лакпорту (Манітоба). 1968 р.Б. отримав від Патріярха
Йосифа Сліпого титул каноніка. У Вінніпезі був за капеляна і члена керівного складу українських культурних і політичних організацій. За одними джерелами – член, за іншими
- Голова
Антибільшовицького блоку
народів, Генеральний секретар Світової ліги українських політв’язнів. Видавав український католицький
тижневик «Поступ» та дитячий журнал «Мій приятель». Директор і ведучий радіопрограми «Голос
церкви» (згодом «Голос України», 1950–1995 рр.Б.), продюсер та ведучий щотижневої української телепрограми (Вінніпеґ, 1977–95 рр.Б.).
На Вічну ватру ревний душпастир, добрий пластун і патріот відійшов 9 червня
1996 р.Б. Був громадянином
Австро-Угорщини, Польщі, Канади і ніколи – України. Але ціле своє життя ревно
служив їй. І Богові.
Молитвами дубовокористих ієреїв за час їх земного життя духовно зростала й
міцніла «Дубова Кора». Просімо Господа, щоб серед нових членів куреня були й
ті, хто продовжуватиме їх справу.
Немає коментарів:
Дописати коментар