Ювілейне - Вуж-з-обтятим-хвостом

др. Теодозій КРУ́ПА – наш славний пл.сен.кер. Вуж-з-обтятим-хвостом. Співзасновник «Дубової Кори», член першої сімки, упродовж багатьох років – Кора Вікового Дуба.

Народився 28 квітня 1918 р.Б. в с. Залужне Любачівського повіту (нині – Польща) в родині Володимира Крупи й Клементини Гайдукевич.

З 1929 р.Б  до 1936 р.Б. навчався у Перемишлянській українській гімназії.

З 1936 р.Б. до 1939 р.Б.  студіював  агрономію (рільничий відділ), згодом – медицину в  Познанському університеті.

У 1939 р.Б. продовжив навчання у Львівському медичному інституті, яке, після перерви, завершив у1945 р.Б. у м. Ґіссен (Німеччина).

У роки навчання був членом Української студентської  громади і корпорації «Чорноморе» у Познані. Член ОУН, за що заарештований НКВД. Разом з багатьма молодими українцями-патріотами потрапив у число звинувачених на сумнозвісному «Процесі 59-ох». Після кількамісячних жорстоких допитів у слідчій тюрмі на Замарстинові, в 1941р.Б. засуджений до страти. Однак після суду частині в’язнів замінили смертний вирок на 25 років таборів. «Наприкінці червня, перед падінням Львова, засуджених вивезли до Бердичівської тюрми. Тут частині в’язнів перед приходом німців вдалося втекти завдяки щасливому випадкові, хоча з великим ризиком для життя. Не минуло й двох місяців, як студента-оунівця знову заарештувало ґестапо у Львові і ув’язнило до тюрми на Лонцького, а в листопаді 1941 року перевезло до Кракова. Цей арешт був наслідком ув’язнення Степана Бандери та Ярослава Стецька – кари гітлерівської влади за проголошення ними у Львові 30 червня 1941 року незалежної Української держави. Всі арештовані мали потрапити до табору смерти Освенцім. Проте Т.Крупу випустили з тюрми в липні 1942 року. Поновний арешт 1943 року не віщував нічого доброго – він знов відсидів кілька місяців у львівській тюрмі на Лонцького, і лише початок наборів вояків до дивізії «Галичина» став приводом для його звільнення. Майже всю решту часу до закінчення війни в 1945 році Т.Крупа працював у навчальному центрі для військових лікарів дивізії, а потім студіював в університеті Людвіґа в місті Гісені, Німеччина. В такий незвичний спосіб дістав змогу продовжити медичну освіту і одержати диплом лікаря.»

Після 2-ї світової війни емігрував до США. Працював лікарем у шпиталях. Після спеціалізації з психіатрії – у психіатричних шпиталях в Мальборо і  Трентоні. Член Українського лікарського товариства Північної Америки у Нью-Йорку, кількох інших американських медичних товариств.

На жаль, дуже мало знаємо, коли Вуж почав пластувати. З певністю можу сказати, що як юнак він таборував на Соколі. Знаємо його і як поета, автора статей, котрі друкувались в т.ч. у пластовій періодиці, мецената. І особисто, і разом з куренем, багато жертвував на культурні установи, на навчання українських студентів ув Агрентині, на Патріярший фонд св. Софії і на Чорнобильський фонд, допомагав школам України.

Про «Дубову Кору» я довідався від подруги Ольги Свідзінської. Листування з друзями упродовж 2003 р.Б. допомогло краще запізнатись, а 19 квітня 2004 р.Б. від Вужа й Люльки отримав такого таке повідомлення:

«Дорогий Друже!

Радіємо, що всі Дубовокористі одноголосно рішили прийняти Тебе до Дубової Кори і надаємо Тобі порядкове число 32.»

Так з’явилась  в Україні перша дубовокориста Діброва – у Вишгороді.

Вуж відійшов на Вічну ватру 14 вересня. 2012 р.Б. у м. Морістаун, штат Нью-Джерсі, США.

Згадаймо про нього в наших молитвах.