СВ - 2016 станиці Київ

СКОБ!
Спогади про свято й аналіз того, як святкували, постараюсь написати згодом. А тим часом - короткий коментар до кількох світлин.
Плянував приїхати в Пущу-Водицю, де розтаборувалась станиця, в суботу, але не склалось. У суботу хрестив онука Назара, а тоді - гостина. І не проблема, що повернулись до хати пізно - був дуже втомлений. А запляновані сходини ОП УПС станиці відмінили, замало сеніорів приїхало на свято.
Отож, у неділю вранці капеляну-пластунові мандрівочка пахне.

Користаюсь приємною нагодою подякувати Благодійному фонду "Вірую" за подарований похідний престіл.
До Пущі, завдяки інструкціям Вирвизуба, доїхав без проблем. Та ще й пощастило - шлягбаум був не замкнений і доїхав майже до табору. Перше, що здивувало, рокові децибели, які наповнювали ліс. Ну, працює "Біржа праці", така легенда свята. На підтаборі сеніорів закропився кавою, а згодом почав готувати Службу. Вирвизуб допомагав.

З кадилом - Пан Коцький з підготовчого куреня УПС "Вовча Ліга". А праворуч - друг Василь з Макарова. До тридцятки йому ще рости й рости, але знає, що в Ірпені - Раківці є ДК, а в Житомирі - ДЛ. А Макарів - посередині. Шедевр - машина друга Камінчика на задньому пляні :-)
Ще одне. Підходить комендант і питає, де ставити Хрест? Через деякий час - чи правильно роблять? Кажу: -Ні, неправильно. -А чому? - питає. Відповідаю: - Бо треба було встановити ще в п'ятницю. А ми - каже- завжди робили це перед Службою. А я підсумовую: - Значить, ми вас неправильно вчили. Якщо починаємо з вірності Богові, то й перше, що робимо на таборі, - встановлюємо Хрест.  Поговорили...
Готував проповідь про тишу природи, яка допомагає краще пізнати Творця й почути Його. Тиша очей, тиша вух, тиша вуст, тиша міркувань, тиша серця, і в цій тиші - легше почути Бога. А бугі-вугі аж зашкалює. Ні, іншу проповідь не говоритиму. Спробую так сказати, щоб почули.

Я не обновленець, але перепросив друзів і проповідував, не прогнівайтесь, сидячи. Субота таки далася взнаки. Вгорі - прапори підтабору сеніорів.

Біля престолу священик УПЦ КП о. Володимир Педько з Черкащини. котрий приїхав зі своїми юнаками. Не співслужили, бо ще не можна, але виголос про єдність святих Божих церков переживаєш інакше, коли присутній отець іншої деномінації. Всі дітиська - гарнющі, але відчувається брак сталої душпастирської праці. Однак, колись, як було до причастя двоє - троє, то це вже було свято, а тут причастилось кількадесят друзів. Тішить.

Ліворуч - друг Змій з далеких 90-х. Плянує повертатись, бо вже онуки підросли до новацького віку.  Поруч - друг Босий, наш побратим із "Вовчої Ліги". Ми з Шипшиною починали з ним пластувати в першому гуртку старших пластунів і сеніорів станиці "Київські грифони". А св. п. друг Журба був у нас за гурткового. Наступних трьох персонажів ви знаєте добре. А поруч з ними - Василь і Тетяна з Ірпеня. Тиснемо на них з Вирвизубом, тиснемо, але ніяк не дотиснемо. :-) Але нічого, наступна наша мандрівка 03.06 - 05.06 до ірпінської діброви. Продовжимо працю: "Щоб виростити діброву треба найперше знайти землю, підготувати її, виростити саджанці й посадити їх, а тоді щоденною наполегливою працею плекати-ростити діброву й охороняти її".

Підтабір сеніорів. Катехитичний урок. І несподівані гості. А щодо уроку, як уже не раз було:  не просили, не попереджали - отче, розкажіть хлопцям про Бога. Добре, що мотузка під рукою: маю таку гутірку - ілюструвати науку пластовими вузлами. Впорався.

Закриття підтабору сеніорів. Тим і завершуватиму, бо обіцяв коротко, але щось розписався. Щось на святі вдалося, щось ні. Проаналізуємо й постараємось, щоб наступне свято було ще кращим. І обов'язково з підтібором сеніорів.

Дубе, крвпись! За Новий Люд!

Скок, Кора Вікового Дуба