Велике Багаття 2013

СКОБ!

Дубовокористі  сестри і браття,

Кличу вас на Велике Багаття!

З рамена Верховіття Дубової Кори, повідомляю, що Велике Багаття розпалюємо о 19:00 11 жовтня 2013 р.Б. в СТ "Харчомаш" біля с. Раківка Вишгородського району Київської області.Вибачайте, що знову не надсилаю кожному, як годилося б, шматок дубової кори… Постараємось направити це в майбутньому.

 Пропоную розглянути наступні питання:

 1. Аналіз праці за рік, що минув. Наші осяги й неосяги - звіт Кори Вікового Дуба.

2. Звіти Дубовокористих.

3. Затвердження видатків Дупла Дубової Кори.

4. Підвищення ступенів (не забудьте курінні відзнаки, і щоб все  було згідно з вашим порядковим числом і ступенем);

5. Вибори Верховіття Дубової Кори.

6. Обрання Суду Дубової Кори.

7. Вибори Гайового для Дубовокористих.

8  Плян праці (напрямні) на наступний рік.

9. Різне.

 А щоб веселіше шуміти  й верещати на Великому Багатті – додайте ваші думки, пропозиції (пишіть, телефонуйте!!!) .

Дубе, кріпись! За Новий Люд!

Зі щирим пластовим дубовокористим привітом

Скок, ДК

NB!

 Пропозиції до пляну праці на наступний рік. Справи нові й давніші, але не довершені.

- курінний прапор (врешті-решт завершити й освятити)

- курінний архів (переведення всіх випусків "Шуму" в електронний формат. Чи можемо просити помочі Дубоволистих?);

- співпраця з підготовчим куренем УСП "Дубове Листя";

- спільний табір ДК і ДЛ влітку - ну, дуже хочеться, але чи потягнемо?);

- наше новацтво на таборах наступного літа;

-  Вечір пам`яті Журби в Українському селі (березень? травень?). Мусимо більш активно долучитись до підготовки й проведення.  Маю думку видати брошуру зі статтями Журби.

- панахида в роковини смерті Журби;

- Обливаний понеділок у Раківці;

- панахида в роковини смерти Вужа;

- курінний сайт: все ж таки робити чи далі користуватись нашим  блогспотом?;

- електронна розсилка;

- Мале Багаття що три місяці. Маю гріх - весь час плянуємо, але рідко проводимо;

- курінна вкладка;

- Шум ДК (спільно з Дубовим Листям):  наполегливо просити всіх надсилати дописи  зі своїми новинами (різними, більшими й меншими, навіть – родинними й особистими, свої  думки, розважання, побажання, роздуми про Пласт, про курінь, про Державу, про все актуальне й важливе);

- пошук нових членів, поширення діяльності від центру на схід, захід, південь, північ.

- спеціалізація куреня: вишколи з виживання?; табір «ВиСоТа» (пам᾿яті Журби), для прихильників, що хочуть вступити в УПС; «12 місяців», юнацький («Злет»);

- хто ще не дружить - подружитись з інтернетом. Чим можемо допомогти?

ПС

РОЗДІЛ 8. Велике Багаття Дубової Кори.

1. Велике Багаття Дубової Кори розпалює Верховіття Дубової Кори раз на рік, пересилаючи кожному членові Дубової Кори вириті на шматку дубової кори час і місце Великого Багаття Дубової Кори.

2. До повноважень Великого Багаття Дубової Кори належать:

а) приймати й зміняти "Книгу Законів та Звичаїв Дубової Кори";

б) вибирати Верховіття Дубової Кори;

в) вибирати Суд Дубової Кори;

г) ухвалювати напрямні Дубової Кори;

ґ) замаїти Дубову Кору новим листям;

д) затвердити видатки Дупла Дубової Кори;

е) заслухати звіти з праці всіх членів;

є) карати на пропозицію Суду Дубової Кори.

3. Право повного вереску на Великому Багатті Дубової Кори має лиш Стара і Молода Кора.

Дивогонка

Субота, 21 вересня. Київ, Парк партизанської слави. Всеукраїнська дитяча велогонка. І - перші змагання для нашого маленького жолудя - Скокового онука Іванка. І перша перемога! Хоч і прийшов до фінішу другим, але в старшій групі. Краще бути другим серед сильніших, ніж першим серед слабших. Перша медаль і перші подарунки.

А тато Тарас (друг Пиріг, кажуть, ще й досі станичний у Вишгороді :-)) приміряється, чи й самому не вийти на трасу.

Цікаво подивитись, як змагаються інші учасники. Нашій малечі поталанило - не дощило.  А старших дощик таки трохи намочив. 
І ще одна чудесна світлина: "Татуню, віддай пипед (велосипед), наступного року я буду першим". Першу ніч Іванко навіть спати ліг з медаллю. А на вулицю гуляти - тільки з пипедом.
Дякуємо станиці Київ за гарно підготовлений і проведений змаг!

21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці

СКОБ, дорогі подруги й друзі!
Свято промайнуло, посвяття триває. Найщиріші вітання всім! Для нашого Вирвизуба і його родини це особливий день, адже в Ірпіні, де вони живуть, у суботу був храмовий празник. Цього року парохіяни і гості святкували у маленькій капличці. Але поруч зводиться новий храм, фундатором і доброчинцем якого є і наш Вирвизуб і його родина.

У день свята ірпінські пластуни частували гостей смачною юшкою. Молодці!

Хай наша Небесна Заступниця і далі допомагає нам у всіх починаннях. Скок, ДК

Велопроща до ікони Вишгородської Богородиці

28-29 травня 2011 р.Б. Замість верблюдів - велосипеди, замість пустелі – ірпінські луки і діброви.
Благословляв в дорогу не Папа Римський, а о. Мирослав, під капличкою св. Анни; велопрочани, не з меншим натхненням, ніж хрестоносці, рівними рядами рушили до Небесної заступниці: не до Єрусалиму, а до славного Вишгорода. Насправді ряди були й не дуже рівними, бо на повороті з Ірпеня сталася втрата – одна з прочанок пересіла з верблюда на фіру (з велосипеда до автобусу), а наприкінці шляху вже більше половини прочан, в тому числі і я, просили допомоги у Матінки Божої ще не доїхавши до Вишгорода. Зайвим був бутерброд на 3 зупинці, і не зайвим було б хоч зрідка виїжджати розім’яти ноги в період між велопрощами.

Вечір пам’яті Журби

Найщиріша подяка друзям Андрію Ковальову, Ярославу Юрчишину, Сашкові Лінчевському, Ганні Мамчур та всім, хто долучився до підготовки вечора і взяв у ньому участь. Одностайно вирішили - відтепер та за рік зберемося біля ватри, маю надію, в Українському селі., бо слава не вмре, не поляже. Долучаю спогад друга Ярослава з сайту http://kyiv.plast.org.ua/news/560-vidbuvsja-vechir-pamjati-dlja-zhurby

Вже третій рік, як немає з нами одного з засновників станиці Київа про вечірв, члена усіх можливих та неможливих проводів будь-якого рівня, отця-диякона, барда, Пластуна, Козарлюги-характерника та просто непересічної людини Володі Скоробського, «Журби». Зрештою, навіть цей неповний перелік Володіних характеристик (регаліями то не повертається язик назвати та рука написати) далеко не дає навіть приблизного уявлення яким він був. Хоча щодо Журби слово був напевно теж не доречне – він є з нами, поки є справжній Пласт з вірою в Бога та Україну, без компромісів у цьому.

Земне життя людини закінчується не тоді, коли її прах кладуть у домовину, а лише тоді, коли про неї забувають родина та друзі. Наше завдання, щоб такі люди як Володя Скоробський, Іван Гавдида та сотні і тисячі пластунів-сподвижників жили вічно. Це наш пластовий обов’язок. І що приємно – почесний.

14 березня 2012 року Божого у Києво-Могилянській Академії зібралися дуже різні люди. Родина Володі на чолі з його матір’ю, його друзі та вихованці зі Пласту зі станиць Київ, Вишгород, Боярка та Житомир (це далеко не повний перелік станиць, які можна назвати як не дітьми так похресниками Володі, бо до їх створення, відновлення та розвитку він особисто долучався), друзі-барди, представники церкви, громадські діячі, просто знайомі. Зібралися пригадати Володю, таким як він був. Мав бути вечір пам’яті, вийшов – вечір жартів. Бо не вдавалося про Журбу згадувати з журбою. Певно і собі він таке псевдо взяв, бо поруч з ним журитися ну ніяк не виходило.

Почав вечір отець Богдан Тимошенко, друг Володі з семінарської лави. Згадуючи спільне навчання, служіння Господу і на Мамаєвій Слободі, і в храмі великомученика Дмитра Солунського у комплексі «Українське село» в с.Бузова Києво-Святошинського району, спільний побут, бо Володя і отець Богдан були не просто друзями, а побратимами, як у старі козацькі часи, він сказав таке: «Володя був завжди дитиною і тому діти до нього тяглися як до свого». Пригадав, що і Спаситель нам доручав бути «як діти», щоб не осквернивши незайманість душі увійти у його царство.

Пластуни Сашко Лінчевський та Кость Тесленко подякували Володі. Один за те що навчив бути справжнім, а не кімнатним пластуном, другий – що допоміг прийти до Бога.

Сашко Лірник пригадав, що якось у Славському, вони з Володею всю ніч виспівували чорного баранчика, якого зранку мали пустити на шашлик. Володя (це ще зі спогадів отця Богдана) дуже полюбляв гарно поїсти (який козак цього не любить), а в м’ясо був закоханий у будь-яких його формах, і чим більший шмат – тим більше кохання, але пристав на пропозицію Сашка відпустити баранчика, оскільки через пісню вони з ним ледь не поріднилися. Образ двох козарлюг, які глупої ночі ведуть у гори чорного баранчика певно запам’ятався жителям та гостям Славського надовго…

Було багато спогадів у слові і у світлині. Та дуже цінними були спогади у пісня. За них велика подяка вже згадуваному Сашку Лінчевському (одному з найбільш традиційних партнерів Володі, співтворцю в дуеті «Журборіз» - перше, доозонівське псевдо Сашка Різун, дане Володею) та Віктору Нестеруку.

Весь вечір, було відчуття що Володя з нами. Навіть закінчили вечір не лише молитвою, а, на пропозицію отця Богдана, піснею «Бий барабан», власне якою свої вечори часто закінчував Журба.

Мені дуже приємно, що Пласт не забуває Володі. І не тільки тому що не має на це морального права, бо такі люди не мають канути в Лету, а тому що прагне цього. Велика подяка всім, хто від Пласту долучився до організації цього вечора – куреню УПЮ ч. 46 ім. Марусі Богуславки, вихідцю з куреня ім. Героїв бою під Крутами Андрію Лузану, озонам Андрію Стрільцю, Андрію Ковальову та Сашкові Лінчевському (останнім двом подвійна подяка, як ідейним натхненникам вечора). І всім-всім хто долучився чи то організацій, чи то просто до «Вечора для Журби». Пам’ятаймо, бо Він того вартий!

Автор новини: ст.пл. Ярослав Юрчишин, ОЗО


PS. І я там був, і "Дубове Листя"...

Буде нам з тобою що згадати...

       Якщо вже почав оновлювати блог, то треба згадати ще про  події, що в часі відбулись раніше, але нехай і вони збережуться для історії.

У понеділок, 6 травня, до села Раківка, біля якого мешкають Скок і Шипшина, завітав рій новаків з Ірпеня "Кольорові Бобри" з братчиком Вирвизубом на гаївки та великодні забави. 

                                             Знайомство
Новачок цього разу не було, але кілька гаївок новаки запізнали:

                             "Соловеєчку,  сватку-сватку" 

Братчик Вирвизуб:

                      "Ось так, ось так так, ось так цвіте мак"

А ще були "Жучок", "Іванчику - білоданчику". А ще - великодні ігри з яйцями та естафета.

Хоча новачки не змогли приїхати, царівна - Катруся Астапова - до нас завітала: 

                              "Аж тут прийшла царівна...!

Дует з гурту "Бандуролі" порадував нас своїми піснями:

                           Михайло та Соломія Рудики
Та й друг Скок згадав кілька акордів:

Новацтво теж мало пісенну павзу:

За всіма змагами й конкурсами уважно спостерігала група підтримки:

По завершенні програми на всіх чекало смачнюще великоднє частування.  Час промайнув непомітно. Фото на згадку і  - до зустрічі через рік. Постараємось, щоб наступний Світлий Понеділок таки був Обливаним.

Ось такі вони - "Кольорові Бобри". Готуйсь, друзі, попереду таборове літо.

Шум - літо 2013

Шум

Дубової Кори і Дубового Листя

                                                        

Хроніка нашого життя

СКОБ!

Дорогі подруги й друзі, вітаю всіх з початком нового пластового року. Розпочинаємо його випуском цього "Шуму". Таборове літо завершилось. Не скажу, багато чи мало, але щось ми таки встигли зробити. А попереду багато справ, багато плянів на майбутнє. Не хапаймося за все одразу, але, крок за кроком, від простого до складного реалізуймо наші ідеї. Хай всемилостивий Господь і Пресвята Богородиця завжди будуть з нами на пластових дорогах і стежках, котрі  молитвами святого Пророка і Предтечі Господнього Іван, що його Чесної Глави Усікновення днесь пам’ять творимо, хай ніколи не заростуть бур’яном. Він бо своїми словами «Ось Агнець Божий» вказує нам на Того, хто промовив до нас «Будьте готові».

Дубе, кріпись! За Новий Люд!

Скок, Кора Вікового Дуба.

Новина про участь новацького рою «Кольорові бобри» в таборі «Літопис Рідної Землі»

Новина від друга Вирвизуба (братчика):

 «Нас було шестеро. Могло бути десятеро, але нас  було шестеро. Шість бобрових кольорових хвостів. Шість козацьких шаблюк (скільки скотчу і патиків пішло на їх виготовлення!), шість козацьких шапок з брунатними шликами  (не один палець скололи, поки її прикрашали) і, нарешті, шість відзначок на шести одностроях на згадку про дванадцять козацьких днів і ночей на підтаборі Джур ( а не дзюр) і Гетьманівен, що на новацькому таборі «Літопис Рідної Землі». Була ще одна визначна цифра на нашому таборі – 5. П'ять жовтих хусток вперше лягли на плечі і вперше два пальці піднялись до неба – "Готуйсь!".

День за днем: "вставання", "їде поїзд чистоти", козацька рада, "дякуємо паням з кухні", побудована Січ, бої з татарами, вечорниці (дискотека) і вогник у лісі, день прання, купання і бомбардування турецьких галер, "Січ наша над Дніпром " – все промайнуло для Ірпінського полку, як один день. Хтось привчився ходити в дворяді, хтось говорити українською, хтось чути накази, хтось прати шкарпетки, хтось готувати сходини за 7 хвилин. Головне – ми почувалися друзями. Тому було сумно тягнути мою "медичну" скриню, свої наплічники та наш бунчук і полковий прапорець з Вирвизубом - молочним від шкільних воріт в Ірпені, де ми попрощались з Антоном, Богданом, Глібом (Данилу ми потиснули руку – ліву – ще у Франківську). Йшли і говорили про майбутній табір. Вже вдесятьох.»

 Враження новака Володимира Потеряйка:  «Цього року я і мій рій «Кольорові бобри» з нашим виховником бр. Вирвизубом їздили на пластовий табір «Легенди Рідної Землі». Це було дуже цікаво і захоплююче!

Ми дізнались багато про історію нашої держави. Нам розповіли про Запорізьку Січ і життя козаків. У таборі ми були джурами і грали у різні цікаві ігри: будували Січ, маскувалися, грали у футбол, майстрували прапор для нашого рою. Ми називалися «Ірпінські характерники». Ще мені дуже сподобалося робити шаблі.»

Вирвизуб – молочний

Наші на "Кавалерії"

Таборове літо 2013 р. Б.: погляд дубоволистих

 Цьогоріч кожен з дубоволистих відвідав один чи кілька пластових таборів. Спершу п’ятеро з нас поїхали на Вінницький окружний табір «Берег ріки». Більшості табір сподобався і залишив добрі спогади. Проте, коли почався серпень – сезон крайових таборів - ми поїхали на різні табори: Клен на «Говерлю», Гриф на «Підйом з переворотом», Тризуб на «Легіонер», Либідь з Березою (з ними ще й Гриф) на «Кавалерію», а я – на «Герць».

Друг Клен на "Говерлі"

Як підсумували ми згодом: кожен табір має багато невирішених проблем, проте всі мають багато яскравих моментів, що запам’ятовуються і ще довго зринають в пам`яті бажанням потаборувати ще раз на цьому таборі.

А ось що пишуть про своє таборування мої друзі:

«Дубе Кріпись!

Моє таборове літо розпочалось, як  і годиться, з табору. Проте табір той був незвичним для мене. На вечорі вшанування пам’яті нашого спільного друга Журби Оля Юрчишин запропонувала мені поїхати сестричкою на новацько-пташацький табір. Моїм радощам не було меж) Все занадто добре складалось, адже я планувала на осінь набирати власний новацький рій, тому практика (а тим паче на таборі!) мені б дуже не завадила.

Табір «Пташаче плем’я» відбувався з 1 по 7 липня в с. Мигово (60 км від Чернівців). Приїхавши на табір, я була зачарована місцевими пейзажами, проте галасливі крики численних дітей повернули мене до буденного світу) Проводячи перше своє заняття з роєм я вже думала хапати свої речі та тікати, проте на допомогу прийшла сестричка Марічка Довганник та розкрила мені усі  секрети виховання новацтва.

За час, який я провела на таборі, я отримала колосальний досвід, купу нових приємних знайомств, переконала деяких пластунів, що в Житомирі таки є Пласт, а також чудово побавилась з дітками різного віку. (одна матуся навіть подарувала мені шоколадку за те, що я «гляділа» її донечку у час її відсутності, проте я це робила із задоволенням)

Дуже сподіваюсь на те, що це була не остання моя зустріч з новацтвом і наступного року планую поїхати на новацький табір уже зі своїми новаками.»

Подруга Береза

«Цього літа, я була на двох таборах: на окружному Вінницькому таборі «Берег ріки», де була в проводі – суддею та лікарем. Також була учасницею на крайовому кінному таборі «Кавалерія», отримала купу емоцій, нових друзів, вмінь і навичок їзди верхи.

    На осінь планую повезти юнацький дівочий курінь на «Осінній рейд», продовжувати свою виховницьку діяльність та тримати курінь (щоб не розслаблявся)».

Подруга Либідь

«Так як мені довелось бути на «Герці», то розповім трішки докладніше про цей табір: я їхав на «Герць» інструктором зі Спасу (козацького бойового звичаю), а як виявилось згодом – ще й обозним (реманент). На щастя, на таборі окремо був обоз та інтенданта. Можу з впевненістю сказати, що ті стереотипи, які існують серед юнацтва про те, що «Герць» – дуже легкий і «ненапряжний» табір, призвели до багатьох проблем. Мало того, що відбір на табір був проведений на найнижчому рівні – приїхало багато прихильників (які не мали бути на крайовому таборі) або людей з фізичними вадами (які не зголосили цього в зголошенні) - більшість учасників (зі ступенем «пластун-учасник») не відповідали рівню першої пластової проби. Це дуже сумно, коли люди, котрі носять відзнаку фізичної вправності ще на ранковій руханці (яка не була важкою) казали, що їм важко і вони не можуть виконувати вправи. А що казати про щоденні фізичні заняття: «Звитяж» (смуга перешкод), «Спас» - там багатьом ставало погано, хоча багато хто симулював, про що казала подруга лікар. Мені особисто не сподобалось те, що учасники до кінця табору так і не навчились бігати на збірки та виконувати накази вчасно. Можливо, це і проблема проводу, що не подав прикладу. Словом, довелось більше мені переживати за те, аби хтось з учасників не нашкодив собі, ніж проводити свою програму.

Проте, не зважаючи на такий настрій, чим далі тривав табір, тим більше в голові збиралось позитивних моментів: веселі імпрези, успіхи в плані фізичного розвитку та їзди верхи, братерство та єднання у співі на ватрах – це все вплинуло на загалом позитивне враження від табору і бажання на ньому залишитись. Проте навіть це не змінило тверезе мислення і бажання наступного разу змінити на краще проведення цього табору, та навіть інших, зважаючи на розповіді друзів, які побували цього річ на різних таборах, де були свої проблеми та помилки, але також свої радісні моменти, успіхи тощо.

Учасники "Герцю" в таборових одностроях

В цілому, стверджуюсь в думці (мене підтримують друзі-дубоволисті), що роботи непочатий край і нам доведеться довго працювати над тим, аби довести все до пуття, починаючи з наших станиць, а закінчуючи глобальними справами Пласту».

Друг Арій

Новина про новацьку мандрівку "Не всі вдома": «Пластове літо вже добігало своїх останніх таборових днів, як неподалік Ірпеня з'явився Лісовий Гуртожиток, в якому два дні весело жили учасники новацької мандрівки "Не всі вдома".  

"… Гуртожиток цей Ви не знайдете ні у дворі багатоповерхівок, ні серед міських кам’яних джунглів, ні за Гуглом і ДЖПС навігатором. Повз нього не проносяться натовпи засмучено-замучених людей, він не має місця для паркування і дитячого майданчику. Він заховався в чарівному зеленому лісі, серед дерев, квітів і трав… Дахом йому служить небо, а стінами – сосни й дуби. Він прокидається разом з сонечком, пахне росою і звучить пташиним переспівом…" – так зворушливо розповідала про цю пластову домівку Директор Гуртожитку Ганна Потеряйко усім її 16 мешканцям: медсестрі, завгоспу, духівнику й секретарю гуртожитка та її квартирантам. А жителями були, як і годиться поважному гуртожитку, дуже різні, але чудові  люди: пластуни і майбутні пластуни, маленькі (2 рочки) і великі (досвідчені сеньйори), новаки і старшопластуни, різнокурінні (ДК і ШОК) та позакурінні.

Та й мета, окрім загальної – попластувати й поспілкуватися – у кожного була своя. Новаки ж уперше жили в наметі!!! Ночівлю у власному наметі після шедевральної Халепи (теж першої!) на веселій ватрі не зіпсував навіть уже нелітній холод під ранок. Деякі старші квартиранти уперше долучилися до пластування, показавши чудові уміння життя в природі. Хтось просто після кількарічної декретної відпустки прагнув згадати Той Чар,  дух інтендантського намету (запах згущика, линви, лопат і яблук), "посіріти у сумерку", прилучити нове покоління до неминучої пластової долі, а хтось – зустріти разом з коханою дружиною ще одну річницю шлюбу, значна частина якого була скріплена ще й пластовою лілейкою.

Усе вдалося! Кожен повертався з мандрівки задоволений від того, що шукав. Гуртожиток запрацює вже скоро, наступного літа…»

Друг Тарас Мамчур

СКРИПУЧА ПИЛА СКРИПИТЬ...

Скрипуча Пила рішила заскрипіти знов. І знов на цю саму тему: В Пласті росте НОВИЙ ЛЮД, щоб до щастя Вітчизну нашу повести. Улад Пластунів-Сеньйорів є власне цим вирощеним у Пласті Новим Людом, який має святий обов’язок активно дбати про Вітчизну свою. Дубова Кора пропонувала включити це завдання УПС до правильника УПС, але вибрана на Великій Раді УПС статутова комісія не взяла того до уваги. За яку Вітчизну змагатиметься пластун-сеньйор?

Народ є джерелом і середовищем передавання особі як національних, так і християнських цінностей. Однією з найбільших цінностей є рідна мова. Народ – це духовна спільнота осіб, об’єднана мовою, традицією, історією, культурною спадщиною.

Кожний народ прагне забезпечити свою ідентичність через створення держави. Держава є формою організації життя нації. Як політична спільнота, держава існує задля спільного добра тоді, коли через відповідну діяльність поглиблює, конкретизує та охороняє моральні цінності народу. Така держава сприяє розвиткові кожної особи й тому не нехтує основними суспільними цінностями свободи, справедливості, рівності.

Держава реалізує свої функції, використовуючи механізм політичної влади. Влада потрібна, щоб координувати зусилля громадян для досягнення спільного добра. Одним із основних обов’язків держави є обмежувати різні вияви зла правовими засобами. У цьому аспекті політична влада є моральною силою суспільства. Державна влада, верховним носієм якої є народ, повинна сприяти розвиткові громадянського суспільства, демократичних інституцій, забезпечувати свободи та права громадян.

Мета державної влади полягає в створенні передумов для гармонійного розвитку осіб, суспільних груп і всього суспільства. Звідси випливає обсяг функцій державної влади у сферах законодавства, адміністрування та судочинства. Захист суспільства відбувається не шляхом застосування смертної кари, а через інші види покарання, щоб не закривати покараному перспектив подальшої інтеграції в суспільне життя.

Керівна влада має за мету служити спільному благу, зберігати й боронити природну й істинну свободу громадян, сімей і громадських організацій. Представники державної влади повинні дотримуватися моральних вимог, які суспільство ставить перед владою. Пластуни – якщо вони є носіями політичної влади – відповідальні не тільки перед суспільством і законом, а й перед Богом.

До основних функцій державної влади належать: захист від зовнішньої агресії та відповідна зовнішня політика; захист конституційного устрою, окресленого через економічні закони, цивільне та кримінальне право; справедливе державне адміністрування та судочинство; піклування про загальний добробут. Влада покликана піклуватися про спільне благо, визначальними ознаками якого є релігійна свобода, культура, освіта й наука.

Кожний член суспільства має моральні зобов’язання перед державою. Вони полягають у виконанні громадянських обов’язків громадянина держави та в неприйнятті перетворення держави на знаряддя в руках різних суспільних угруповань.

Патріотизм – як чеснота любові до Батьківщини – несумісний з ненавистю чи приниженням інших націй чи рас, що є виявом шовінізму та расизму. Пластун має любити всіх людей, але це не перешкоджає, що найпершою любов’ю має любити свою родину і свою вітчизну. Справжній патріотизм є дієвим: він сприяє збереженню та розвиткові національної культури й самосвідомості.

Отакі думки прохаю поширювати серед своїх друзів і знайомих, і, особливо, серед тих, що стоять при владі, що мають владу у своїх руках. Це не є виключно мої думки, думки Люльки, але й думки, взяті з праці «Христос – наша Пасха», виданої у Львові 2011 року у видавництві «Свічадо». Пропагуймо їх у своєму довкіллі!

СКОБ! Дубе, кріпись! За НОВИЙ ЛЮД!

Люлька, Скрипуча Пила 13 Куреня УПС «Дубова Кора»

23 серпня 2013

 Найближчі плани:

На цю осінь дубоволисті запланували провести багато заходів, тому ці три місяці будуть насичені і, дай Боже, встигнути втілити в життя наші плани:

-                       на початку жовтня хлопці з ДЛ проведуть військовий вишкіл для старшого юнацтва та старшопластунів «Слід», метою якого є поглибити чи ознайомити учасників з такими ділянками як: слідознавство, маскування, діяльність у малих бойових групах в умовах партизанської війни (рейди, наскоки, маневри) тощо. Легендою вишколу буде  Листопадовий рейд армії УНР 1921 р. (Другий зимовий похід), а учасники зможуть сповна відчути частинку тих умов, в яких перебували вояки української армії.

-                       Дубове Листя планує організувати масштабне вшанування героїв Базару, що відбувається щорічно 21 листопада. До цієї вельми важливої дати будуть приурочені такі події: змаг з пішого мандрівництва, вшанування героїв – поїздка до Базару тощо.

Новина про фонд ім. Теодозія Крупи: «Станом на 3 вересня 2013 р.Б. у фонді акумульовано 9030, 00 грн і нараховано 1113,25 грн відсотків, що разом становить 10.143,25 грн. З огляду на те, що таборове літо закінчилось, відсотки долучаються до основної "залізної" суми  під 21% річних  на наступні 9 місяців, щоб ми могли скористатись нарахованими відсотками перед початком наступного таборового літа.»

Дубовокористий Муравель Вирвизуб

Новина про «Дубове Листя»:

ПЛАСТ

Національна Скаутська Організація України

Крайова булава УСП

РІШЕННЯ ч. 381

від 02 вересня 2013 р.Б.

Про реєстрацію підготовчого куреня УСП “Дубове Листя”.

Відповідно до розділу VI Правильника УСП “Курені УСП” рекомендувати ГБ УСП зареєструвати підготовчим курінь УСП “Дубове Листя” з осідком в Україні, затвердити їх символіку, дозволити її використання.

Додаток. Документи куреня.

Крайовий Булавний УСП                              ст.пл. Максим Студілко, ОЗО

Писар КБ УСП                                                 ст.пл. Оксана Керницька, Ті

А всі дубовокористі приєднуються до привітання. Ой, щось підказує мені, що недовго числу 13 в реєстрі старшопластунських куренів залишатися вакантним!

Скок, ДК

Вітаю всіх дубоволистих з тим, що ми все далі й далі наближаємось до остаточного затвердження нашого куреня на рівні всієї організації. Вірю, що це додасть нам ще більше бажання працювати над собою та над поширенням пластової ідеї серед пластунів (як би це дивно не звучало, але в цьому є потреба).

друг Арій

Дякую всім за новини.  Чекаю на ваші статті та дописи. Пишіть активніше.

Дубе, кріпись! За НОВИЙ ЛЮД!

друг Арій                                                                                                   11 вересня 2013 р. Б.