«Вишгород одягнувся в зимові шати. Все вкрилося пухнастим килимом. Як гарно, особливо у цей таємничий різдвяний вечір.
Перше, ніж сісти до святвечірньої гостини, вийду на двір, щоб увібрати цю неповторну красу. Почути мелодійне поскрипування снігу на морозі, помилуватися оздобленими сріблястим інеєм гілочками та сніжно-білими кучугурами-свічечками, вслухатися у радісні голоси першої колядки, серцем почути цю дивовижну різдвяну музику, бентежну симфонію тихої святої ночі...
Хвилююча мить єднання з Творцем очищує душу й серце. Дякую Йому за все подароване нам, грішним людям. Зрештою - за наш прихід у цей світ. Як часто людина забуває подякувати Господеві за дар життя, за цю красу; забуває, що, виконавши ( чи не виконавши) свою земну програму, має повернутись до Нього.
…Прошу Тебе, Ісусе, за себе, за всіх нас. Допоможи гідно підготувати ясла наших сердець, щоби ці молитви-коляди стали пахучим м᾿яким сіном, а не колючими остюками, котрі хтось байдуже та недбайливо постелить Тобі. Вчини так, аби ми не проспали Різдняну зірку, а як мудреці зі Сходу, побачивши її, принесли до Твоєї Вифлеємської печери свої щедрі дари. Вчини так, щоби вітер гріховного світу не заглушив величаву симфонію, котра кличе до Віри, Надії та Любови. Щоб наша святочна молитва перетворилася в урочисту різдвяну музику, у якій не буде жодної ноти фальші. Хай вона стане мелодією чистою і святою, і серце співає – Христос ся рождає!»
(підслухав і зладував Скок)
Немає коментарів:
Дописати коментар