Вербна неділя

 

Слава Ісусу Христу!

Дорогі дубово-користі брати й сестри!

Напевно, вам доводилось колись чути вислів «бойовий кінь». А чи колись чули про бойового віслюка? Певно, що ні, бо не може ця миролюбна тваринка бути войовничою. Впертою, так, але не мілітарною.

Кажуть, що в цей день у Єрусалим входила ще одна процесія – римські історики занотували, що туди прибув Понтій Пилат з бойовою римською кіннотою і центуріями. Вулицями міста крокувало добре вишколене й озброєне військо, яке утверджувало владу Риму над поневоленим Ізраїлем і захищало імперію від спроб поневоленого народу скинути римський гніт і відновити своє царство. Римське військо мало налякати юдеїв, нагадати їм, що сталося під час останньої спроби бунту. Тоді, 4 роки до Різдва Христового, римляни повністю зруйнували міста Сепфоріс і Еммаус, вирушили до Єрусалиму, де розіп’яли 2000 євреїв, підозрюваних в участі у повстанні. 

Але Єрусалим і нарід очікували, що має прийти той, хто визволить Ізраїля. І свою віру в це адресували тому, хто очолював іншу процесію – на мирному віслючкові до міста їхав Ісус, і вони кричали йому «Осанна!» - спаси нас! А вже  в короткому часі кричатимуть інше -«Розіпни Його!». Бо для них Він не був Месія, тільки месія, в якому вони розчарувались.

Отже, перед нами дві процесії. Одна – уособлення сили і влади кесаря, несе страх і смерть. А друга, на чолі з Сином Божим, - мир і любов. Запитаймо себе: “До якої з цих двох процесій приєднався би я?” Хто був сьогодні на Службі Божій, дав правильну відповідь на це питання. Але справа не тільки в одному дні. Вибір нам треба робити кожного дня. Бо злобний і лукавий світ хоче, щоб нами керував не наш дух, а наше тіло. Хтось робить «як усі», прагне достосуватись до проявів ліберально-толерантного сьогодення. А нам треба робити так, як заповідав Господь. Особливо наступного тижня, що є кульмінаційним в житті Ісуса, а відтак і в нашому житті.

Уже завтра підемо разом зі Спасителем через Страсний тиждень по останній дорозі Його земного життя. Учора ми розділили з Ним і воскреслим Лазарем вечерю. Разом із Марію намастили благовонним миром, що символізувало початок похоронної процесії. Нині разом із єрусалимськими дітлахами  вітали Його славослов’ями та вербовими галузками. У Чистий четвер разом із апостолами на Тайній Вечері станемо учасниками першої Євхаристії. А наступного дня разом із св. ап. Іваном, пресвятою Богородицею та благочестивими жінками стоятимемо й плакатимемо біля Його хреста на Голготі. Тоді з Йосипом Ариматейським і Никодимом покладемо Тіло Спасителя до гробу. Щоби воскресного ранку разом із жінками-мироносицями знайти той гріб порожнім і заспівати – Христос воскрес!