Історія становлення Пласту в Київі.

1989 рік. Гурт свідомих українців які шукали форм активної суспільної праці з молоддю знайомиться із працею О.Тисовського “Життя в Пласті”. Приймається рішення зорганізувати пластовий гурток прихильників до якого ввійшли подружжя Прудків Сергій та Ліля, Микола Сульжук, Володимир Скоробський, Віталій Мамчур, Сергій Станкевич, Славко Кондратюк. Члени гуртка вирішують перед тим як працювати із дітьми за пластовою методою, пройти самим юначі проби, а після того скласти Пластову Присягу. Наймолодшому членові гуртка на той час виповнилося 24 роки. Після семи засновних сходин, що відбувалися раз на тиждень, було обрано Провід гуртка та назву “Київські Ґрифони”. Першим і останнім гуртковим стає старший пластун прихильник Володимир Скоробський. Щодо назви гуртка, то вона була вибрана як символ поєднання Українських Земель, птаха-орла, чи лелеки символу центральних Земель та лева, символу Галицької землі. Символи поєднувались у мітичному ґрифоні (птахо-лева) й водночас символізували Євангелистів Марка (лева) та Івана (орла), поєднанням мужности й сили в образі лева з високим летом богословської думки в образі орла.

Паралельно із самовдосконаленням й підготовкою до складення проб члени гуртка беруть активну участь у політичних акціях. Зокрема в перепохованні останків Василя Стуса, Литвина й Тихого, організовують перші мітинги спільно з представниками Гельсинської спілки, товариства Меморіал, агітують за Народний Рух України, разом із козацтвом та Рухом встановлюють хреста на могилі Героїв Крут на Замковій горі в Київі. Заразом роблять перші спроби у веденні мішаного гуртка юнаків та юначок. Діти були добрані з християнських родин.

Слід зазначити, що перед тим як почати пластову діяльність провід гуртка “Київські Ґрифони” (надалі “КҐ”) вирішив взяти церковне благословення в митрополита Львівського і Галицького УГКЦ Володимира (Стернюка), який в молодечі роки був пластуном. Для цього до Львова відряджають трьох осіб: ст. пл. прих. Володимира Скоробського, ст. пл. прих. Миколу Сульжука та пл.сен. прих. Сергія Прудка. Владика радо зустрів гостей у своєму скромному невеличкому помешканні в якому були святі образи, стіл, крісло , кілька стільців, книжкова шафа і книги… Владика радо зустрів гостей із Київа. Поділився своїми спогадами із пластового життя та висловив надію на скоре його відродження в Україні. Перед тим як виходити від Владики ми отримали благословення нашій делегації на створення Пласту в Київі. Пригадую очі Владики, ясно блакитні й по дитячому живі, що випромінювали тепло. Це було вражаюче. Немічне тіло й жвавий погляд юнака.

Незабаром у день свята Покровителя Пласту святого Великомученика Юрія Переможця (6 травня 1990 р.Б.), була складена перша в Україні в часи відродження Пластова Присяга в колишньому селищі Биківні (нині Київі) ст.пл. Володимиром Скоробським та пл.сен. Сергієм Прудком. І хоча на заприсяженні не було офіційного представника Пласту, присяга була складена урочисто в присутности юнацтва та старшопластунства на Біблії та прапорі гуртка “КҐ”, мистецьки виконаному народною майстринею Оленою Володимирівою (Прядко). До речі, це був перший пластовий прапор в Україні, який нині переданий на збереження до музею Гетьманства в Київі. Провід гуртка Ґрифонів звертався через зв’язкового пл.сен. Павла Дорожинського, ЛЧ до Пластунів в Німеччині , щоб на заприсяження приїхав уповноважений, але на той час такої нагоди не трапилося. Пізніше, на свято Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня 1990 р.Б.), уповноваженим від куреня “Червона Калина” пл.сен. Олегом Покальчуком у місті Луцьку, на башті замку князя Любарта, була переведена Пластова Присяга яку склали пл. сен-ка Ліля Прудко, пл. сен-ка. Людмила Коханець, ст. пл. Микола Сульжук, ст. пл-ка Оксана Калиновська, потверджена присяга ст. пл. Володимирові Скоробському. Заразом склали присягу й юначки Наталя Баранович(Станкевич), Ніна Зелюк, Наталя Денисенко, Дзвінка Матіяш, Гануся Швець.

Київські пластуни активно долучаються до пластової діяльности на теренах Київа та Краю. У травні 1990 р. провід гуртка “КҐ” бере участь в установчих зборах із підготовки переведеннь І-го З’їзду Пласту в с. Брюховичі під Львовом. Згодом провід "КҐ" стає учасниками І-го Установчого З’їзді Пласту (19-21 жовтня 1990 р.Б.) у м. Моршині. Головував на цьому з’їзді ст. пл. Володимир Скоробський разом із предсідниками пл.сен. Богданом Ґенегою та ст. пл. Богданом Гасюком, обоє зі Львова. На цьому з’їзді були представники Головної Пластової Булави пл.сен. Петро Содоль та пл. сен-ка Людмила Дармограй, а також представники від КПС Канади пл. сен-ка Оксана Закидальська референт зв’язку з Україною. Одним із важливих моментів з’їзду було обрання назви організації. Пропонувалися три варіянти:

1. Організація Український Пласт.

2. Українська Молодіжна Організація Пласт.

3. Українська Скавтська Організація Пласт.

Після цілого дня дебатів та суперечок учасниками з’їзду була обрана й проголосована назва під редакцією “Український Пласт”. Ця назва мала потверджувати тяглість традицій Пласту заснованого д-р Олександром Тисовським у Львові 1912 року.

Згодом назву “Український Пласт” незаконно підмінили члени статутової комісії на 2-му З’їзді Пласту в Івано-Франківську. До комісії входили, голова пл.сен. Ігор Гринів, та члени комісії: пл.сен. Олег Покальчук, пл.сен. Орест Шот та Степан Корчинський. До завданнь статутової комісії входила доробка проекту Статутів Станиць та представлення цього проекту наступному з’їздові Пласту, й не більше того.

У листопаді – грудні 1990 р. у Київі створюється новий старшопластунський підготовчий курінь “Лицарі Хреста”, який продовжував традиції закладені в гуртку “Київських Ґрифонів”. В обов’язки членів куреня вводилось необхідність скласти на ступінь пластуна-учасника, що недільна участь у Службах Божих та активна діяльність практичного пластування на природі. Ці традиції, не були підтримані частиною пластунів сеніорів, а тому відбувся конфлікт, що призвів до конфронтації, а згодом іґноруванням “більшістю” “меншости”. Внаслідок конфлікту троє старших пластунів об’єднуються в “Лицарях Хреста”- це ст. пл. Володимир Скоробський “Журба”, ст. пл. Володимир Ковальський “Чорноманець”, ст.пл.прих. Славко Кондратюк “Крутивус”, згодом долучаються ст. пл. прихильники Валерій Шовкун, Ігор Микал та Сашко Дияконів. Останній складає присягу на свято Архистратига Божого Михаїла 21 листопада на Замковій горі в Києві. Заприсяження перевів “Журба”.

З того часу Архистратиг Михаїл стає патроном куреня “ЛХ”. Через певний час до куреня приймаються почесними членами “січові діди” за традицією запорожців, колишній політв’язень Ігор Боднар та майбутній православний священик Сергій Станкевич. Курінь працює над самовдосконаленням і здачею проб, а заразом над концепцією реліґійного виховання в Пласті. З ряду об’єктивних причин “ЛХ” проіснували до початку 1994 року й припинили свою діяльність через відсутність достатної кількости старших пластунів, та відходу від Пласту прихильників які не виконали вимог. Але багато надбань куреня передаються до Станиці. У листопаді 1992 року долається конфронтація між членами Станиці й відбувається об’єднання старших пластунів до яких вже долучилися нові члени від 1991 року. Це були ст.пл. Ярослав Ґаляс, ст.пл. Віктор Тютюн, ст.пл. Кость Тесленко. Під впливом “Лицарів Хреста” 21 листопада 1992 р.Б. Пластова Станиця Київ обирає собі за покровителя Архистратига Божого Михаїла . Цей день, стає днем Пластової Станиці Київ. З ініціятиви “ЛХ” та пані Ганни Попсуйко організовується пластова недільна школа для новаків, якою проводить о. Богдан (Пєтухов) УАПЦ. “ЛХ” організовують виготовлення та встановлення хреста на Замковій горі в Київі на свято Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього (27 вересня 1992 р.Б.) на спомин про поруйновані храми Київа. Хрест і до нині поновлюється з ініціятиви колишніх членів “ЛХ”. Першого хреста було поновлено після вандалфзму,коли йому відбили рамено (хрест був дубовий), а згодом, якісь варвари, хреста взагалі зрубують. Тоді “ЛХ” виготовляють нинішній металевий хрест і вдруге 1993 року встановлюють на Замковій горі, цього разу за участю юнацтва та старшопластунства Пластової Станиці. Освятив хреста вже отець Сергій (Станкевич) УПЦ Київського Патріярхату. З ініціятиви члена “ЛХ” Журби організовується перша пластова стійка біля Гробу Господнього (Плащаниці) в Свято- Михайлівському (Видубицькому ) монастирі УПЦ КП в Страсну П’ятницю 1994 р.Б.. Член Станиці ст.пл. Володимир Скоробський 16 січня 1994 р.Б. у м. Моршині бере участь в нараді представників пластових Станиць України з релігійних питань. На цій нараді були розроблені історичні рекомендації з питань співпраці Пласту та Церкви, інституту капеланства, залученні духівників до виховного процесу в перевірці пластових проб, релігійної ділянки, таборів, пластових заходів. Сьогодні це вже частково виконується Крайовим Проводом, а початок був закладений того пам’ятного дня в Моршині.

Членами “ЛХ” в порозумінні зі Пластовим Станичним Проводом розробляється ескіз та виготовлення хоругвиПластової Станиці Київ. Хоругву освятив на Гробі Господньому в Єрусалимі о. Сергій Станкевич 1995 р.Б. Пластова Станична святиня була пізніше втрачена через недбальство Станичного Проводу який очолював колишній пластун Володимир Федорчук “Панас”. Нині вона віднайдена та зберігається в пл.сен.дов. Володимира Скоробського. Гроші на виготовлення хоругви збирали колядницькою ватагою новаків та юнаків Пластової Станиці та особистими вкладками окремих пластунів.

Через кілька років двоє перших членів першого гуртка “Київських Ґрифонів” стають священиками, один УГКЦ, інший УПЦ Київського Патріярхату, а третій дияконом УПЦ Київського Патріярхату, що засвідчує, що обраний шлях є вірним та Боговгідним.

Сьогодні вже минуло одинадцять літ від часу відродження Пласту в Україні. Багато з організацій, що творилися паралельно із Пластом вже нині не існують. Багато з них розкололися та пересварилися. Причиною цих речей є, на моє глибоке переконання , воля людська та власні амбіції окремих осіб. Пластова Ідея перетерпіла випробовування десятками років і досі жива та дієва. Значить з нами Бог. Як і творці Пласту були натхненні Божою волею на початку ХХ-го століття. Так і ми їх спадкоємці наприкінці 80-их років, мусимо міцно триматися свого наріжного каменя, Христової Церкви, і віри, як основи виховання повноцінно розвиненої особистости на засадах вірности Богові й Україні.

С.К.О.Б ! Де Дух Господній – там і воля !

4.ХІ.2000 р.Б. у Київі.